Провівши минулий тиждень в Чорногорії я знайшла ще одне чарівне місце, яке може стати для вас знаковим. Якщо ви плануєте вінчання і маєте можливість розглянути варіант взяття шлюбу за кордоном, то я раджу звернути свою увагу на цю маленьку країну, населення якої дорівнює трохи більше півмільйона. У Боко Которській затоці існує маленький штучний острів, він побудований на уламках спеціально затоплених кораблів та укріплений камінням. Відповідь на питання “Чому саме там?” дає нам легенда: два брати, які були моряками, знайшли на щовбі посеред моря ікону Богоматері, вони забрали її та віддали до церкви. Але наступного ранку ікона знов опинилась у морі на тому ж місці. Зніяковілі брати знов забрали її, але історія повторилась. І на третій раз теж. Тому брати зрозуміли, що треба збудувати на цьому місці церкву. Протягом наступних 200 років укріплювали насип і лише потім звели на ньому церкву, яка стала притулком для усіх моряків Чорногорії. Вони приходили туди перед тим, як піти у далеке плавання, молились і просили Богоматір уберегти їх від хвороб та нещасть, а по поверненню дарували храму срібну пластину із зображенням пережитих ними у цих подорожах пригод: на одній видно, що чоловік переніс важку хворобу, на іншій - побачив чудеса світу. Усередині церкви дуже красиво: багато розписів та дуже великий вівтар. Цікаво, але щовбу зберегли. Треба зайти за вівтар, просунути руку у дірку вівтаря та нащупати рукою частину скелі і попросити у Богоматері щастя, здоров’я, кохання, дітей - кожному своє. Тільки попросити, а не загадати бажання. Кажуть, що зла людина не зможе просунутись між вівтарем та стіною, але ніхто з нашої екскурсійної групи не виявився таким грішним, щоб не зміг пройти.

Це місце вважається католицькою святинею, але насправді там проводять служби і православні. Я заговорила про це місце через те, що там можна домовитись про вінчання. І повірте мені, це місце справді казкове: навколо острова блакитна вода, навпроти - ще одне святе місце - острів монахів, куди не пускають туристів, маленька церква та особлива аура, яка наповнює ваше серце лише блаженним спокоєм. Після вінчання прийнято залишити у церкві щось з одягу нареченої, наприклад: букет, заколку, кульчики, резинку тощо. Ці мальенькі аксесуари вішають праворуч або ліворуч від вівтаря. Мені дуже сподобалось це місце, воно усамітнює вас в таїнстві єднання двох душ, і ти відчуваєш, що ваш союз закріплений віднині на небесах, які, здається, знаходяться прямо тут, на острові.

Ще немає схожих статтей.

(усього голосів: 4, оцінка: 4.25 з 5)

Потроху я переходжу до стадії створення маленьких, але важливих дрібниць, першими з таких стали весільні бокали. Я одразу вирішила, що не буду купувати їх у салонах, бо там часто продаються дуже кітчеві та інколи просто страшні екземпляри. До того ж, хочеться додати більше свого “я” у своє свято. Хто читає мій блог, той знає, що себе і своє місце ми з Денисом відстоюємо часто. От навіть бокали не стали виключенням. Оскільки весілля у нас помаранчеве, цей колір треба додати і у бокали. З самого початку я шукала самі фужери, хотілось високі та граційні, такі я і придбала. Потім перейшла до пошуку квіточок, бо точно вирішила, що буду їх прикрашати квітами (взагалі у мене поки що виходить квіткова тема - квіти у волоссі, біжутерія з квітів, у бокалах вони теж є), а не розмальовувати вручну. Отже, квіточки я придбала у крутому брендовому бутіку на Хмельницького, у них якраз був розпродаж і кожна маленька гілочка з 3-ьох квітів (одна з трьох, друга з двох) у 36 грн, а було 56 грн (це я пишу для того, щоб дати зрозуміти, що собівартість таких витворів доволі висока). Дорого, але красиво і акуратно. Потім я придбала стрічки двох відтінків помаранчу та такі тоненькі ниточки ніби як з гумовим покриттям (щоправда, я все ж таки помиляюсь, то не гума, бо ця нитка дуже добре тримається і ковзає). Однієїю я створювала композицію, а іншою задекорувала ніжку. І останнім штрихом було придбання помаранчевої кашки.

Під час створення композиції я розробила кілька пробних варіантів, цікавим у цій роботі є те, що ти ніколи не знаєш, що саме вийде в результаті, тому и просто розслабляєшся і створюєш. Напевно, це мені більше за все і спододобалось у роботі, тому я так і люблю створювати такі речі. Отже, от що у мене вийшло:

А тепер кілька фотографій у збільшеному варіанті:

Ось такі от милі штучки, як на мене. А ви робили щось своїми руками для свого свята?

Читаємо далі:

• Бокали у стилі hand-made
• Весільні пазли
• Наш відеооператор
• Весільні салони p.4
• Весільні салони (p.3)

(усього голосів: 5, оцінка: 4 з 5)

Як не дивно, ми без жодних проблем знайшли відеооператора на своє весілля, це дівчина, яка знімає весільні кліпи та фільми більше року. Мені подобається її стиль, а саме відсутність таких-от стандартних і дешевих малюнків-переходів, як-то: червоне сердце, вставки з радянських фільмів, двокольоровий янгол та інші малюнки. У розмові з Тетяною (а саме так її звати) я відчула, що вона розбирається у тому, що робить, оскільки за годину розмови встигла розказати кілька цікавих історій, висвітлила декілька цікавих місць, а також запропонувала кілька концепцій майбутнього фільму та кліпу. Крім того. ціна мене беззаперечно влаштовує, повірте, це не здирництво, як у багатьох інших.

Тому, хто шукає відеооператорів, раджу звернутись до неї - http://videomadfox.blogspot.com/

Читаємо далі:

• Де у Києві можна провести фотосесію?

(усього голосів: 4, оцінка: 3.75 з 5)