Доволі просте запитання, над яким варто подумати. Звичайно, багато дівчат бажають організувати своє весілля власноруч, їм подобається готуватись до свята, продумувати різні дрібниці, вигадувати концепт тощо. Навіщо, здавалося б, потрібен у такому разі організатор або розпорядник?

Давайте спробуємо розібратись.

1. Винаймаючи розпорядника ви призначаєте відповідальну людину, зокрема до обов’язків якої входить реалізація задуманого та контроль. Така людина регулює день весілля, слідкує за часом, продумує деталі, коректує певні моменти та слідкує за тим, щоб усі інші агенти свята не загубились та вправно виконували свої зобов’язання. Розпорядник починає день з присутності на зборах нареченої, продзвонює свідка, щоб перевірити чи забрав він букет нареченої, слідкує за тим, щоб ніхто з фотографів не загубився по дорозі, викуп (якщо такий є) минув без затримок і т.д. Тобто це людина, яка підходить до свята з організаторської сторони та заспокоює наречену у її день, а також слідкує за регламентом.

2. Розпорядник разом з нареченою розробляє концепт свята, консультує її згідно різних підходів, стилів та сценаріїв весілля, а наречена обирає той, що найбільш для неї близький. В певних моментах організатор може підказати цікаве рішення або ж запропонує більш економний, але не гірший варіант. В будь-якому випадку, це людина, що приділяє увесь свій час конкретному весіллю та проробляє різні варіанти.

3. Розпорядник має свої контакти, перевірених людей, яких він може порадити. І список цих людей не буде обмежуватись двома, а буде ширшим, щоб наречена не відчула заангажованості при співробітництві.

4. Організатор позбавляє наречену неприємних деталей, таких як спілкування з усіма агентами, перевірка часу, встановлення домовленостей, це людина, яка відкрито може сказати продавцю салону, що дана весільна сукня нереально страшна і наречена заслуговує на краще. Це персональний агент, який представляє інтереси пари перед іншими, навіть перед родичами.

5. Організатор допомагає нареченій визначитись з весільною сукнею: їздить з нею по салонам, відбирає ті, в яких представлений той асортимент суконь, який сподобається дівчині, допомагає підібрати аксесуари та допоможе їй визначитись зі своєю.

6. На мою думку, розпорядник не повинен бути тамадою, бо під час свята треба контролювати ведучого, фотографа, відеооператора та адміністрацію ресторану. Це людина, якої не видно на плівці, яка не попадає в кадр, але яка є гарантом вдалості свята.

А як ви думаєте? Я на собі відчула, наскільки важливим є присутність людини, на яку можна перекласти усі турботи та відпустити себе, насолодитись кожною миттю та забути про все інше.

Читаємо далі:

• Наша перша річниця: варіація на тему весілля
• Закриття осіннього весільного сезону: слова подяки
• Координація весіль: що воно таке
• Як встигнути на весілля
• Намалюємо наше щастя: весілля Ніни та Сергія

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Провівши минулий тиждень в Чорногорії я знайшла ще одне чарівне місце, яке може стати для вас знаковим. Якщо ви плануєте вінчання і маєте можливість розглянути варіант взяття шлюбу за кордоном, то я раджу звернути свою увагу на цю маленьку країну, населення якої дорівнює трохи більше півмільйона. У Боко Которській затоці існує маленький штучний острів, він побудований на уламках спеціально затоплених кораблів та укріплений камінням. Відповідь на питання “Чому саме там?” дає нам легенда: два брати, які були моряками, знайшли на щовбі посеред моря ікону Богоматері, вони забрали її та віддали до церкви. Але наступного ранку ікона знов опинилась у морі на тому ж місці. Зніяковілі брати знов забрали її, але історія повторилась. І на третій раз теж. Тому брати зрозуміли, що треба збудувати на цьому місці церкву. Протягом наступних 200 років укріплювали насип і лише потім звели на ньому церкву, яка стала притулком для усіх моряків Чорногорії. Вони приходили туди перед тим, як піти у далеке плавання, молились і просили Богоматір уберегти їх від хвороб та нещасть, а по поверненню дарували храму срібну пластину із зображенням пережитих ними у цих подорожах пригод: на одній видно, що чоловік переніс важку хворобу, на іншій - побачив чудеса світу. Усередині церкви дуже красиво: багато розписів та дуже великий вівтар. Цікаво, але щовбу зберегли. Треба зайти за вівтар, просунути руку у дірку вівтаря та нащупати рукою частину скелі і попросити у Богоматері щастя, здоров’я, кохання, дітей - кожному своє. Тільки попросити, а не загадати бажання. Кажуть, що зла людина не зможе просунутись між вівтарем та стіною, але ніхто з нашої екскурсійної групи не виявився таким грішним, щоб не зміг пройти.

Це місце вважається католицькою святинею, але насправді там проводять служби і православні. Я заговорила про це місце через те, що там можна домовитись про вінчання. І повірте мені, це місце справді казкове: навколо острова блакитна вода, навпроти - ще одне святе місце - острів монахів, куди не пускають туристів, маленька церква та особлива аура, яка наповнює ваше серце лише блаженним спокоєм. Після вінчання прийнято залишити у церкві щось з одягу нареченої, наприклад: букет, заколку, кульчики, резинку тощо. Ці мальенькі аксесуари вішають праворуч або ліворуч від вівтаря. Мені дуже сподобалось це місце, воно усамітнює вас в таїнстві єднання двох душ, і ти відчуваєш, що ваш союз закріплений віднині на небесах, які, здається, знаходяться прямо тут, на острові.

Ще немає схожих статтей.

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Потроху я переходжу до стадії створення маленьких, але важливих дрібниць, першими з таких стали весільні бокали. Я одразу вирішила, що не буду купувати їх у салонах, бо там часто продаються дуже кітчеві та інколи просто страшні екземпляри. До того ж, хочеться додати більше свого “я” у своє свято. Хто читає мій блог, той знає, що себе і своє місце ми з Денисом відстоюємо часто. От навіть бокали не стали виключенням. Оскільки весілля у нас помаранчеве, цей колір треба додати і у бокали. З самого початку я шукала самі фужери, хотілось високі та граційні, такі я і придбала. Потім перейшла до пошуку квіточок, бо точно вирішила, що буду їх прикрашати квітами (взагалі у мене поки що виходить квіткова тема - квіти у волоссі, біжутерія з квітів, у бокалах вони теж є), а не розмальовувати вручну. Отже, квіточки я придбала у крутому брендовому бутіку на Хмельницького, у них якраз був розпродаж і кожна маленька гілочка з 3-ьох квітів (одна з трьох, друга з двох) у 36 грн, а було 56 грн (це я пишу для того, щоб дати зрозуміти, що собівартість таких витворів доволі висока). Дорого, але красиво і акуратно. Потім я придбала стрічки двох відтінків помаранчу та такі тоненькі ниточки ніби як з гумовим покриттям (щоправда, я все ж таки помиляюсь, то не гума, бо ця нитка дуже добре тримається і ковзає). Однієїю я створювала композицію, а іншою задекорувала ніжку. І останнім штрихом було придбання помаранчевої кашки.

Під час створення композиції я розробила кілька пробних варіантів, цікавим у цій роботі є те, що ти ніколи не знаєш, що саме вийде в результаті, тому и просто розслабляєшся і створюєш. Напевно, це мені більше за все і спододобалось у роботі, тому я так і люблю створювати такі речі. Отже, от що у мене вийшло:

А тепер кілька фотографій у збільшеному варіанті:

Ось такі от милі штучки, як на мене. А ви робили щось своїми руками для свого свята?

Читаємо далі:

• Бокали у стилі hand-made
• Весільні пазли
• Наш відеооператор
• Штучний весільний торт
• Весільні салони (p.3)

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)