Одним із найбільш складних весільних образів є японське весільне кімоно, навіть за теперішніх часів таке кімоно коштує дуже дорого, адже на його створення витрачається дуже багато часу, дорогих тканин, вишивки, до того ж, кожен елемент кімоно створюється вручну. У сучасній Японії наречені і досі надають перевагу традиційному весільному костюму, ціна якого може бути вишчою за вартість цілого будинку.

Приготування нареченої займає кілька годин: спеціально запрошені жінки прикрашають їй зачіску, роблять спеціальний макіяж та дбайливо вдягають. Для того, щоб досягти ідеального макіяжу, жінки роблять дівчині спеціальний масаж обличчя, наносять багато пудри поки обличчя не стане білосніжним, також на голову вдягають високий головний убір, який приховує “ріжки ревнощів”, які за думкою японців властиві кожній жінці.

Саме кімоно виготовляється дуже довго, оскільки навіть вручну на замовлення створюються тканини, до яких додають срібло і золото. Не кожна кравчиня візьметься за роботу створення весільного кімоно, бо малюнок на ньому повинен бути нанесений дуже ретельно, щоб він природньо перетікав зі спини на перед.

Традиційним елементом весільного образу є учікаке - довга накидка, що вдягається лише на весілля, яка навіть трохи сковує рух дівчини, що у той самий перетворює її ходу у більш витончену та граційну. Історично учікаке був ознакою заможних японок, які були дружинами самураїв та жінок благородних кланів. Вже ближче до нашого часу після того, як захоплення європейським одягом зникло, учікаке став вважатись елементом весільного костюму. Сучасне доповнення весільного кімоно - учікаке - є головною прикрасою, тому шиється з важкого шовку або парчі. Традиційною символікою є журавлі, що вважаються символами довголіття. Як правило, за таке кімоно платить наречений, але через брак грошей, багато пар беруть весільне кімоно у прокат.

Сама весільна церемонія теж є доволі цікавою. Головними учасниками свята є не тільки наречена та наречений, а й сінтоістський священник каннусі та його помічниці міко. Спочатку священник проводить ритуал очищення охарай, читаючи древні молитви, після якого молоді обмінюються чашками саке відпиваючи з них три ковтка. Лише після цього наречений та наречена обмінюються кільцями та приносять свої дари божеству храму. Як дивно, правда, що молоді обмінюються кільцями, адже це не є японською традицією? Так, не є, але вона укорінилася навіть у такій консервативній країні, як Японія. По закінченню церемонії наречена проголошує клятву вірності чоловікові та сім’ї. Варто зазначити ще один цікавий звичай: у храм наречена заходить першою, а виходить з нього, вже будучи його дружиною, другою, визнаючи таким чином його першість у прийнятті рішень.

По завершенню весільної церемонії усі направляються до банкетного залу. Кількість гостей на весіллі може бути і 50 чоловік, а може і 500. Усі гості діляться на дві категорії: члени сім’ї та друзі, кожен з них повинен внести грошовий вклад ошугі на подарунок молодим. Почесні місця поряд з молодими відводяться для накодо (свахам), а вже біля них сідають батьки. Далі усі гості розташовуються за принципом убування. Наречена за увесь день перевдягається: після традиційного білого весільного кімоно вона вдягає кольорове, що означає, що вона готова до виконання обов’язків дружини. Але сучасні наречені часто перевдягаються у звичайний європейський одяг. Усім святом керує той же тамада, який строго слідкує за правильністю промови гостей, бо на японському весіллі забороняється використовування таких слів, як “різати”, “розділяти”, “повертати” тощо. Після свята молоді дарують квіти батькам, а потім чоловік дарує невеличкі подарунки гостям.

Після медового місяця молоді повертаються додому та без всіляких церемоній йдуть розписуватись у РАЦС - це дань сучасним законам.

P.S. і на додачу я покажу як виглядає весільне кімоно:

Дякую за поміч

Читаємо далі:

• Заручини по-англійськи
• Благословення молодих
• Крадіжка у домі молодого: викуп сорочки
• Штучний весільний торт
• Весільні прикмети на щастя (p.1)

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Якщо наречена захотіла сама вишити собі рушник на весілля, то в цій статті вона знайде багато необхідного для того, щоб знати як правильно його оформити.

Вишивати його треба з любов’ю і тільки власними руками! Оскільки це сакральне дійство, краще братися за вишивання вночі, щоб ніхто не бачив і якамога людей про це знали. Краще взагалі нікому не казати, обережніше з вузликами — їх не можна робити! Візерунок треба продумати детально, вклавши символічний зміст у нього, адже вишиваючи рушник — вишиваєш свою долю! Рушник обов’язково має містити дерево життя з птахами по обидва боки від стовбуру, що символізують міцність майбутнього шлюбу, птахи і заплутаний у візерунках хрест, хоча можна вишити його так, щоб було видно, також можна вишивати символи кохання та молодого подружжя — це калина, хміль, лілія, торянди.

Також рушник повинен бути вишитий на цільнотканному полотні, без обрізних країв, придбати таке полотно можна на ст. метро Либідська ТЦ Інтервал 4 поверх (Київ).

На весілля використовують один і той самий рушник, хоч за своє життя дівчина їх вишивала з десяток, щоб потім подарувати гостям на весіллі (це був єдиний можливий подарунок на весілля гостям).

Змінилося й ставлення до рушників: колись на нього ставали колінами, а зараз — ступнею.

Нижче ж пропоную звернути увагу на символи, що використовуються при створенні рушника, читайте уважно, бо для того, щоб створити свій власний та при цьому не спаплюжити його треба знати багато деталей.

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

Читаємо далі:

• Весільні привітання
• Як обрати весільний букет?
• Штучний весільний торт
• Плетіння гільця
• Весільні привітання

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Якщо ви цікавились звичаями про весілля, чи просто уважно дивилися фільми, в яких зображувалися весілля в старовину, то напевно згадаєте гільце — вишнева гілочка чи соснове деревце, що прикрашене калиною, рутою, барвінком, позолоченими горіхами, маленькими свічками і барвистими стрічками і встромлене в хліб. Думаю, що так. Звичай цей належить Донеччині (чомусь так вказано в моєму джерелі, проте у гуцулів я теж бачила щось подібне, тільки зроблене зі звичайної гілочки сосни). Виготовляють його у суботу, а потім ставлять на кінець весільнього столу, де воно мало простояти протягом свята. По закінченню свята дружки розламували його по шматочкам гільця, що ще називають «дівуваннням». Гільце носило назву і «вільце», чи «Дивень», яке обгорталося тістом і випікалося в печі.

Воно випікається (або іншими словами прикрашається) у домі молодої на дівочий вечір (у регіонах України цей обряд носить різні назви - вечорниці, вінкоплетини, друщини). Наречена запрошувала до себе в гості своїх подруг та вони разом плели спочатку вінок, а згодом - гільце, проводжаючи майбутню дружину у новий дім та разом з тим у нове життя. Після самих вінкоплетин, під час яких плели вінок, приступали до самого гільця. Ялинка повинна мати непарну кількість гіллячок. Вирубували його лише хлопці, а дівчата супроводжували їх піснями:

В дорогу, буяри, в дорогу,
Та рубайте ялину здорову,
Та рубайте ялину-деревце
Молодій Марусі на гільце.

Гільце символізує дівочу красу, незайманість, вроду, молодість і означає прощання дівчини з дівочою свободою, з порою дівування. А сам звичай прикрашати гільце прийшло до нас з Німеччини, де прикрашали ялинку, як символ розквіту весняного дерева.

Приготування гільця мало релігійне обрамлення: хор дружок просив у Бога, святих, у батьків молодої та в усіх присутніх благословення розпочати вити гільце. Дівчата співали:

Ой у нас в селі нова новина:
Зацвіла в лузі калина.
не так у лузі, як на селі,
В молодої Марусі на столі.

Першими починали прикрашати гільце батьки молодої з верхівки, а слідом всі присутні у порядку віку та своятцтва. І увесь цей час хор співав ритуальні пісні про кохання молодої і молодого, про долю нареченої в новій рідні. Але також першими могли прикрашати молода та молодий, у різних регіонах по-різному, і співали такі пісні:

В долину, дівчата, в долину
По червону калину.
Червону калину ламати,
Молодій гілечко вбирати.
Ой, гільце, гільце,
Гільце-деревце
Бистрою рікою припливло,
В Марусі на столі зацвіло.

Часто під час такого обряду молода плакала разом зі своєю мамою, щоб “виплакати” все лихе, що може статись у майбутньому.

За час мого перебування в селі Шешори, (а це, як відомо, гуцульське село) я попитала місцевих про соснові деревця, що висіли у них на деревах і були обрамлені стрічками. Як виявилося, це означало, що в цьому домі протягом року було видано заміж доньку, тому після свята гільце вивішували на дерево. Крім того, ворота у двір теж прикрашалися гілками зі стрічками і не знімалися.

Читаємо далі:

• Особливості заручин
• Хтось знає щось про змовини?
• Дошлюбне спілкування

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)