Вітаємо і ласкаво просимо на наш блог, повністю присвячений темі весілля. Тут ви знайдете корисні поради та творчі ідеї для організації та проведення власного найщасливішого дня.

А ви замислювалися?

Опубліковано: 13.11.2008. Автор: Ліза Коментувати

… над тим,чому деякі речі не можна змінити на церемонії? І може, не тому, що це погана прикмета, а тому що не знають їх змісту?

От наприклад, раніше, за більш скромних часів, дівчата, щоб привернути кохання, відривали поділ сукні і кидали його. Звідти і почалася традиція кидати підв’язку. У Англії ще смішніше: чоловіки кидали свої шкарпетки в нареченого, і хто перший поцілить у носа - першим і одружиться. Смішно?

В Ісламі є дуже стара традиція, яка мені особисто подобається. В першу шлюбну ніч нареченій розмальовували руки хною, обов’язково вписуючи ім’я її чоловіка, але так, щоб важко було прочитати. Якщо він знайде і прочитає, то і буде головним у сім’ї. Хто казав, що жінка нічого не значить в ісламі?

Частіше у фільмах дружку вдягають у схожу до нареченої сукню. А чому? Щоб заплутати злих духів, які намагатимуться зірвати весілля.

Поцілунок… Це не просто акт засвідчення кохання, а справжній обмін душ, заключний момент усієї церемонії. Романтика.. А хтось обмінюється кров’ю..

І врешті-решт, чому наречена стоїть ліворуч від молодого? Згадайте, у давнину носили меч з правої сторони, тому у час небезпеки можна було вільно дістати зброю не зачепивши коханої.

Джерела

Читаємо далі:


Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

НєТаке-сякеНормальноДобреВідмінно! (усього голосів: 2, оцінка: 3 з 5)

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)




Експерти по організації весіль діляться досвідом та порадами, як створити неперевершене свято для нареченої та гостей!
Поради приходять 2 рази на місяць. Спробуйте, відписатись можна у будь-який момент!

Українське сватання

Опубліковано: 10.11.2008. Автор: Ліза Коментувати

У наш час існує така думка, ніби викрадення молодої нареченої належить лише до народів Азії чи Дального Сходу, але ні… Виявляється, на нашій рідній землі прижилися такі романтичні звичаї, які дозволили урізнгоманітнити фольклор та культуру українського народу. Як вияляється, фольклор повен різних і іноді дивних, незрозумілих звичаїв (наприклад, право дівчини обрати собі чоловіка), інша справа, що ми практично нічого не знаємо про них. Що це: проблема покоління, звуження світогляду чи загублення своїх коренів сказати важко. На мою думку, чим глибше занурюєшся в історію, тим більш рідним стає твій край, тим більш поєданим з ним ти себе відчуваєш, отож, про викрадення…

Весілля є одним з найбільш яскравих родинних свят, що поєднувало покоління і родини. Весілля в середовищі українців являло собою справжню урочисту драму, що супроводжувалася музикою, співами, танцями, іграми, набуваючи характеру народного свята. Все починалося зі сватання (рушників, словин, брання рушників, змовин), коли представники родів молодого й молодої домовлялися про весілля. Сватання з умиканням добре описане Левассер де Бопланом стосовно XVII ст.: «Хоч хлібороби вважаються кріпаками, одначе здавна користуються правом і свободою викрадати під час танку шляхетних дівиць, навіть дочок свого поміщика. Але при цьому моторність і спритність необхідні: викрадач неодмінно повинен вислизнути із здобиччю в сусідній лісочок і переховуватися там не менше 24 годин. Тільки тоді прощають сміливця, інакше пропала його голівонька». Єдиною умовою такого викрадання мала бути попередня згода самої дівчини.

Традиційне сватання, особливо поширене з XIX ст., відбувалося у формі переговорів послів молодого з батьками дівчини. Цей досить складний обряд вельми стисло описав Тарас Шевченко: «Покохавшись літо чи то два… парубок до дівчиного батька й матері посилав старостів, людей добромовних і на таку річ дотепних. Коли батько і мати поблагословлять, то дівчина, перев’язавши старостам рушники через плечі, подає зарученому своєму на тарілці або крамну, або самодільну хустку».

Читаємо далі:


Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

НєТаке-сякеНормальноДобреВідмінно! (усього голосів: 6, оцінка: 5 з 5)

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)




Експерти по організації весіль діляться досвідом та порадами, як створити неперевершене свято для нареченої та гостей!
Поради приходять 2 рази на місяць. Спробуйте, відписатись можна у будь-який момент!

Заручини по-українськи

Опубліковано: 1.11.2008. Автор: Ліза Коментувати

 Задовго до сватання відбувалися заручини — звичайно місяців за два-три. молода пара йшла до священника і домовлялися про шлюб. За 40 днів до шлюбу священник виголошував з амвона перші заповіді такого-то парубка і такої-то дівчини. Заповіді повторював тричі, щоб кожний, хто мав якісь претензії до майбутнього подружжя, міг виказати їх священникові. По перших заповідях у сім’ї нареченої проводли заручини за участю батьків і рідних обох — парубка і дівчини.
Часом батьки, виходячи з господарських розрахунків, заручали дітей ще в ранньому віці (так, було і в нас таке). Але найчастіше хлопець, умовившись з дівчиною, сповіщав про це своїх батьків і з рідним дядьком ішов у її сім’ю домовлятися. коли батьки дівчини згоджувалися на одруження, то домовлялися про час сватання. Якщо хлопець був з іншого села, батьки нареченої йшли на оглядини, щоб дізнатися, наскільки заможньо живе претендент у чоловіки їх доньки.

 

 

Читаємо далі:


Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

НєТаке-сякеНормальноДобреВідмінно! (усього голосів: 7, оцінка: 3.14 з 5)

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)




Експерти по організації весіль діляться досвідом та порадами, як створити неперевершене свято для нареченої та гостей!
Поради приходять 2 рази на місяць. Спробуйте, відписатись можна у будь-який момент!

Сторінка 9 з 9«123456789