Хочеться поділитись з вами своєю радісною новиною, але не знаю як почати. Ай, краще просто сказати! 9 квітня 2010 року мені мій коханий запропонував стати його дружиною! Це сталося на Софіївській площі під час відомої вистави “Площа янголів” у рамках початку Французької весни в Києві! Я думаю, багато хто бачив це дійство у новинах. Це було неймовірно: навколо літали янголи на висоті трьохповерхового будинку, сипалось пір’ячко, грала повільна та майже неземна музика і купа людей навколо. Справді, все було чудово і романтично! Я настільки ошаріла, що здалось, земля з-під ніг пропала… Чесно, в ці хвилі я не знала, що сказати, я стояла і дивилась розгубленими очима на нього, такого милого і щирого… Якась частинка мене почала панікувати: “Як? Що сказати? Як так можна: в мені стільки усіляких емоцій і він…” Але його слова мене розбудили  і я не думаючи (що для мене не властиво) відповіла “так”.

Чесно, я і досі не усвідомлюю, що сталось. Не розумію, що я вже наречена, що дата весілля вже приблизно відома, і незабаром я стану … дружиною! А ще стільки приготувань попереду! Крім того, я збираюсь на місяць в Англію на курси англійської мови і часу на приготування не залишеться так багато, як могло б бути.

І все одно… Ця романтика того вечора мені запам’ятається на все життя: купа, просто неймовірна кількість пір’я, що сиплеться тобі на голову, спадає з плечей посередині вас, чіпляється за реснички, його і мої дзеркально чисті очі, момент єднання та повної довіри - це все цей момент. Я і не помітила, як у мене на пальці вже кілечко, красиве таке і ніжне, і ми обнімаємось… Мене ніби засліпили і спіймали; щоб не злякатись остаточно я не пускаю у свою голову такі дурні думки про те, що назад дороги нема. Це старт мого власного життя, в якому перше місце належить моєму милому, чому повинно бути страшно? Якщо чесно, трохи страшно. Але я жену ці думки.

Цікаво, всі наречені такі: то впадаєш у ступор, то різко напливає почуття неймовірної радості, що аж хочеться стрибати і кричати? Ці перепади настрою всередині мене такі швидкі і частотні, що побоююсь, що мене почнуть вважати емоційно нестабільною. О! А як тепер на мене впливають історії кохання, мелодрами, весільна атрибутика! Це ж просто каталізатор сліз!Я наречена, не можу повірити!!

Ну от, знову настрій змінився, вже втретє за час написання статті, тепер я знову згадую ту чарівну мить… Які були добрі очі усіх людей навколо! Дорослі дядьки грались з пір’ям як маленькі діти, молодь купалась у білому шарі на землі, дехто збирав пір’я у торбинку, усі смілись, танцювали, осипали один одного, фотографувались з янголами і просто веселились. Справді чарівна та добра мить, яка зробила нашу планету кращою!

Читаємо далі:

• Хочу заміж
• На початку весільного сезону

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)