Сьогодні я розкажу вам про мої блукання весільними салонами. З вибору весільної сукні починається саме свято, бо від неї я вирішила відштовхуватись у виборі стилю самого весілля та його головного кольору, щодо останнього у мене і досі сумніви: подобається помаранчевий колір та насичений ягідний. Але наразі про салони, діапазон цін та обслуговування. В Києві я відібрала декілька варіантів. Спершу я зі своїми друзями відвідала салон “Юнона”, який є офіційним представником марки Papilio в Україні, остання мене і зацікавила. Туди прийти можна лише по запису, робітники салону понтуються ніби в них багато роботи і так мало часу (ще б пак, вони ж типу працюють з нашими українськими зірками і їм трохи не до простих смертних). Нас зустріла жінка, якій я показала весільні сукні, що припали мені до душі. Скажу, що вибір у них великий, але майже всі сукні, що мені сподобались були відсутні у салоні. Як би я не намагалась, мій вибір скоротили лише до трьох моделей, які мені дозволили приміряти. Фотографувати заборонили. Часу я там провела небагато, ніби я і приміряла сукні, але жодного враження у мене не залишилось. І не тому що сукні не сподобались, я не встигла відчути себе в них як слід. Я не мала змоги порівняти їх з іншими у салоні і це зовсім не надавало впевненості у виборі. Важко визначитись, коли тобі дають спробувати на смак лише один шматочок. Цінова політика у них теж доволі цікава: поки що сукні коштують 8-10 тис. грн, але от незабаром (коли?) ціни піднімуться в два рази! Тільки подумайте, в 2 рази!

Потім ми разом прийшли у салон “Янгол краси” на Саксаганського, 123. Цей салон набагато затишніший, ніж попередній, там працює лише одна дівчина, доволі привітна та приємна. Діапазон цін у цьому салоні вищий, мінімальна ціна - 10 тис. грн, сукні американські. Знаєте, наскільки я не люблю американський стиль мені ці сукні дуже сподобались: якісні та стримані, зовсім не базарні. Під час нашої примірки до салону завітала наречена, яка вже придбала у них сукню, щоб приміряти її (дівчина тільки-но зробила весільний макіяж та зачіску). Приємно мати справу з людьми, які люблять свою справу та доброзичливі, у цьому салоні мене не обмежували у виборі, дозволили фоторгафувати скільки завгодно. Ми жартували, викладали фото в інтернет та ділились історіями.

Далі ми вирушили до весільного салону “Modena”, продавців ми зустріли на крилечку, вони палили на вході. В каталозі я ледь обрала те, що приблизно може мені сподобатись, просто йти мені не хотілось, я вирішила хоча б щось приміряти. Весільні сукні там дуже схожі між собою, вибір дуже маленький. Їх основний асортимент - це стандартні сукні з корсетом та широкою спідницею. Нічого цікавого, але ціни такі ж самі, як в попередніх салонах - від 10 тис. грн. За що я не розумію. Якість суконь у них не така вже хороша… Цей салон мені зовсім нічим не запам’ятався, я ледь про нього згадала, фотографувати там теж не можна. Було б що, я вам так скажу.

І останній на той день був салон “Інта”. Нас зустріли привітно, здається,  мене обслуговувала директор салону. Там теж дозволяється фотографувати і приміряти можна скільки завгодно, мене звідти не хотіли відпускати, все приносили нові і нові сукні та повторювали, як мені гарно. Ціни в цьому салоні найбільш демократичні - близько 4 тис. грн, звичайно, там є і дорогі сукні за 10 тис. грн. Але якість таких суконь погана - то затяжка, то відірвана квіточка, то слід від пасти. Воно не кидається в очі, просто я розглядала уважно сукні, напевно, вони вже були ношені. Але в принципі там є з чого обрати.

Далі на черзі були дизайнерський бутік Anfice, салони Novias та Віола. про них я напишу пізніше, це вже інший день та зовсім інші враження.

Весільний салон "Янгол краси"

Весільний салон"Янгол краси"

Весільний салон "Янгол краси"

Читаємо далі:

• Весільні салони (p.3)
• Весільні салони p.4
• Найогидніший сервіс в салоні “Юнона”
• Весільна сукня на замовлення
• Як купити весільну сукню: перший сегмент

(усього голосів: 4, оцінка: 4.75 з 5)

Ай, весільні сукні… Ніколи не подумала б, що ці слова можуть мене дратувати. З того часу, як почала серйозно займатись своїм власним весіллям, я втомилась від теми і вже не хочу писати блог. Раніше ця тема була для мене більш абстрактною, віддаленою та цікавою, а зараз я відчуваю морально втому, бо засинаю і прокидаюсь з картинками весільних суконь в голові. За два вихідні я обійшла 7 салонів і в середньому переміряла тридцять суконь, втомилась, що сказати. А це при тому, що своєї сукні я не знайшла і думка про необхідний вибір мене гнітить. Повірте, я поназбирала вражень щодо обслуговування в салонах та підходу до клієнта в кожному з них, але просто нема сил описувати їх. Я це зроблю, але пізніше. Скажу лише, що усі робітники доволі привітні і ніхто не нав’язував своєї думки, намагались, звісно, підіграти, але у них це недуже добре виходило. Єдине, що мене збило з пантелику, так це ціни: в деяких салонах вони просто не відповідали дійсності. Певні салони просто намагались прирівнятись до більш дорогих, наприклад, салони “Modena” та “Віола”. Сукні у них доволі схожі між собою і нічим особливим не відрізняються, а ціни не менше 10 000 грн (покупка неношених суконь), в той час як у Юноні ви можете знайти сукні і за 8 000 грн, при цьому більш цікаві та складні у пошитті.

Наразі я стою перед вибором: купувати чи  все-таки шити. Другий варінт дешевший, проте часто я чула розповіді про погану якість пошитою на замовлення сукні. Якось психологічно важко погодитись на пошиття сукні у незнайомої людини. От відібрані мною моделі, які не можна знайти в Україні, бо деякі бренди не представлені у нас або ж просто самі моделі відсутні в каталогах.

Читаємо далі:

• Весільні салони p.1
• Моє весільне взуття. Перша спроба
• Оригінальні весільні сукні
• Весільні салони (p.3)
• Як купити весільну сукню: перший сегмент

(усього голосів: 5, оцінка: 4 з 5)

Такою довгою та дещо зухвалою назвою я починаю серію статей про якість послуг в нашій рідній Україні, де люди поки що не усвідомлюють важливість надання якісного сервісу. Я пишу “серія”, бо передчуваю ще не одну подібну ситуацію. Ви давно заходили до гастроному? Хоч пам’ятаєте таке слово? У мене на днях з’явилась можливість так би мовити “сходити” та насолодитись “сервісом” такого роду закладу.

От значить, сиджу я ВКонтакте, роздивляюсь сотні фотографій, які фотографи викладають в спеціальних групах рекламуючи свої послуги. І серед купи робіт припали деякі мені до душі. Звісно, я починаю відправляти купу повідомлень власникам відповідних аккаунтів, запитуючи одразу головне: яка ціна послуг? Ясна річ, я не уточнюю одразу усі деталі, може, даний акаунт вже недійсний чи людина незацікавлена у замовленні. Що повинен зробити власник послуг? Відписати у відповідь і дізнатись ту інформацію, яка б допомогла відповісти на моє запитання. Що я маю на практиці? Не завжди те, що очікую і повинна отримати. Трапляється так, що відповідач краще б мовчав. Для точності передаю незмінений текст розмови (читати знизу вгору):

18.04.10      Elia:
да… если вам нужна дата, спросите. хотя мне и так понятно, что с таким отношением я работать с вами не хочу. и зря вы так относитесь к своим потенциальным клиентам, особенно если они http://vesillya.in.ua/

18.04.10     Денис:
мой юмор вполне понятен и прозаичен - вы даже не указали дату своего бракосочетания, хотя это то что должно было бы меня интересовать и было бы вполне нормальным об этом упомянуть уже в первом сообщении, а не о том сколько стоит.

“не хотите получить заказ не надо” ну все же это не я к вам обратился, а вы ко мне, поэтому тут ваша заинтересовность в большей степени прослеживается чем моя )))

18.04.10     Elia:
не понимаю ваш юмор. не хотите получить заказ не надо

18.04.10     Денис:
а так вы не можете позвонить?
вы хотите что бы я снимал вашу свадьбу или просто мониторите рынок предложений?

16.04.10     Elia:
добрый день!вы можете написать свои расценки,если мы хотим нанять фотографа на целый день

Як видно з листування, людина абсолютно незацікавлена у розмові та (що головне) у замовленні, я сподіваюсь, що Денис Ільїн (Вконтакте “Денис Ильин”) не вважає, що така форма спілкування забезпечить йому безліч замовлень. Що означає “ваша зацікавленість прослідковується більше, ніж моя”?  Хто платить гроші? В даному випадку я клієнт, до того ж клієнт, який готовий заплатити значну суму за послуги (про що я необачно згадала в розмові), тому у даному випадку я диктую правила, а обов’язки іншої сторони мене зацікавити. Навіщо розміщувати свої фотографії в альбомах групи, де викладають свої роботи з метою отримати замовлення? Щоб потім послати людину, яка хоче його зробити?

Я розмовляла з фотографами з Росії, послуги яких коштують 1000 доларів, і вони не дозволяли собі таку поведінку, що звісно надає їм значну перевагу. Мені легше заплатити людині більше аби тільки не псувати собі настрій у день весілля маючи справу з такими посними людьми. Якщо ви, Денис Ільїн, вважаєте себе таким суперкрутим, то чому змушені власноруч розміщувати свої роботи Вконтакте? Якщо ви бог фотомистецтва, то чому потребуєте реклами в соціальних мережах? Ви тільки уявіть, які сцени почне влаштовувати людина з таким характером та ставленням до людей, на Львівському форумі люди ділились подібними враженнями після того, як мали нещастя натрапити на такого роду “сервіс”. Огидно і дуже сумно насправді. Я неодноразово наголошувати на своєму блозі, що нашій країні далеко до справжнього сервісу і от тепер переконуюсь в цьому дедалі більше.

P.S. Я відправлю пряме посилання на дану статтю Денису, тож мінімум погана оцінка статті забезпечена ))

Власне, чого я бідкаюся?

Ще немає схожих статтей.

(усього голосів: 27, оцінка: 3.37 з 5)