Вітаємо і ласкаво просимо на наш блог, повністю присвячений темі весілля. Тут ви знайдете корисні поради та творчі ідеї для організації та проведення власного найщасливішого дня.

Слово нашій парі: Ніна та Сергій

Опубліковано: 18.10.2011. Автор: Ліза Коментувати

Це наша найулюбленіша пара, я особисто їх дуже люблю за доброту, довіру та підтримку. Так, нам, організаторам теж потрібна підтримка, яка виражається перш за все у довірі - вона просто необхідна для побудови успішного співробітництва, адже ми разом, в одній команді працюємо для того, щоб створити справжню казку - щоб ваше весілля стало справжнім святом! Ніна та Сергій - це люди, про яких я часто згадую і кожного разу загадую собі аби таких клієнтів у мене було побільше. Далі слово самій Ніні:

Здравствуйте, дорогие невесты, а возможно и женихи.

Сегодня я хочу поделиться с Вами своим опытом. Ведь прошло не так много времени после того, как мы с моим мужем были на вашем месте. Прежде всего я знаю, что сначала организация свадьбы кажеться непосильным трудом, особенно это тяжело, когда понимаешь, что большинство твоих близких людей своим желанием помочь делают только хуже. Мы столкнулись с этим еще до того, как началась сама планировка свадьбы. Мамы советовали, папы наставляли, бабушки и дедушки рассказывая об украинских обрядах и порой удивляли, а иногда даже пугали. Например, знали ли вы о таком обычае, что когда священник водит жениха и невесту вокруг престола, невеста должна ногой тянуть за собой рушнык. Я не знала. И представте мое выражения лица, когда моя мама начала настаивать на том, чтобы я выполнила это действо. “Ну, как…”, говорила она мне, “это же для того, чтобы девушки, которые будут у тебя на свадьбе, вслед за тобой повыходили замуж!”. А я только и думаю о том, как это я на каблуках, в длинном платье, со свечей, привязаная одной рукой к будущему мужу тяну одной ногой рушнык по полу… Представляю себе лицо священника и гостей при этом) Сейчас я вспоминаю это с улыбкой, а пару месяцев назад это вводило меня в ступор. И что самое страшное, моя мама, интелегентная женщина, которая всегда стремилась ко всему самому красивому, обиделась на меня, когда я отказалась от этой идеи. И таких казалось бы мелочей на всем длинном пути к свадьбе было очень много…


Я познакомилась с Лизой еще до того, как приготовления к свадьбе начали приобретать серьезный характер. Лиза мне помогала присмотреть свадебное платье. От неё я узнала, много важного и интересного, например, какой материал лучше, в каких салонах можно платья мерять, а в какие лучше и не заходить, что такое “А-силуэт” и сколько колец  это у же перебор. Вобщем от неё я узнала много вещей, о которых даже не догадывалась. Когда приготовление к свадьбе началось серьезно, признаюсь, мы связались с Лизой не сразу. Только когда мы осознали, что все вопросы просто не успеваем решить (оба ходим на работу, и отпуск получится взять только на медовый месяц (а точнее две медовые недельки). А времени, чтобы все выбрать, да и выбрать действительно все хорошо, у нас было не так уж и много. И вот в один прекрасный вечер я говорю своему возлюбленному, что есть у меня такая знакомая Лиза, и что она могла бы нам помочь. И мы назначили встречу. И после этого не разу не пожалели, что с ней встретились. Не предвзято, и тем не менее воспринимая каждую нашу проблем или задачу близко к сердцу, Лиза нам помогала и встречалась с нами чуть ли не каждый день! Больше всего я как раз боялась, что чужой человек отнесется к нашему празднику с легким пофигизмом, и была приятно удивлена, когда прочувствовала все наши желания и настрои, подсказывала, где мы не правы и находила именно то, что нам нужно.


Замечательные подрядчики, чудесные идеи, которая она для нас предложила. А ресторан! Как замечательно и приятно все было. От платья невесты до бутоньерки дениха, все было продумано и сделано агенством “Казково”. Помощь, которую нам оказали нельзя измерять и переоценить. А для меня было самое главное то, что был человек, который поддерживал наши решения и идеи, который укреплял наши силы и увереность в том, что праздник должен пройти именно так, как мы того желаем. И знаете, все так и было!


Когда наступил долгожданный день, Лиза была тем человеком, который контролировал все. А невеста с женихом получали огромное удовольствие от самого счатсливого дня в нашей жизни. Оглядываясь назад, я не представляю себе, как бы я еще думала в этот день, приедут ли вовремя машины, найдет ли дорогу фотограф, будет ли в ресторане торт вовремя, посадят ли гостей правильно и много-много всего другого. А главное я не уверена, смогли бы мы сделать этот день таким красивым и вдохновенным. А ведь это самое главное, чтобы день свадьбы был прекрасным, чтобы не было, такого замечательного украинского слова “клопоту”, чтобы улыбаться на фотографиях было действительно легко! Сласибо, Лиза, ты помогла нам улыбаться в этот день и наслаждаться другу другом.


P.S. И есть один вопрос в котором мы к Лизе не прислушались, а теперь очень жалеем, не посадили родителей за общий стол. А Лиза нас предупреждала: “Им будет скучно!”

Читаємо далі:


Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

НєТаке-сякеНормальноДобреВідмінно! (усього голосів: 2, оцінка: 5 з 5)

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)


Сподобалась стаття? Підписуйся на RSS-стрічку, або отримуй нові статті одразу на e-mail!

Хто сказав, що весілля буває лише раз у житті? Чому не можна повторити цей чудовий день або навіть зробити його кращим?

Ми разом з чоловіком думаємо, що можна кожного року влаштовувати собі свято, а чому б ні? Я б навіть сказала, що на річницю (першу, другу і т.д.) можна зробити справді таку вечірку, як ти хочеш - запросити лише своїх друзів, замовити бажаний ресторан - можливо, реалізувати ті плани, які не вдалось здійснити на весіллі.

Можливо, саме тому у мене була червона сукня, лімузин (хоч на весілля ми його принципово не замовляли), лише близькі друзі та … гарний настрій! І найбільш приємне: жоден родич не був незадоволений, що його не запросили.

Щоправда, ресторан ми замовили той же самий, але все інше було не таким! Надалі плануємо святкувати наші річниці подібним чином, а чому треба відмовляти собі у такому задоволенні?

Звертайтеся, ми і вам вигадаємо щось цікавеньке!

Фотограф: Юлія Романенко

Читаємо далі:


Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

НєТаке-сякеНормальноДобреВідмінно! (усього голосів: 4, оцінка: 5 з 5)

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)


Сподобалась стаття? Підписуйся на RSS-стрічку, або отримуй нові статті одразу на e-mail!

Після весілля Дар’ї та Михайла ми взяли невеликий відпочинок і через певний проміжок часу були готові для нового. І нехай на цей раз процес підготовки зайняв не два тижні, терміни все одно були рекордні: місяць. З Ніною, нареченою, я вже була знайома, а з Сергієм познайомилась як тільки мова пішла про організацію. Треба віддати нареченому належне: він приймав активну участь у підготовці свята - я не пригадаю жодної важливої зустрічі без нього.

На початку було складно визначитись з рестораном. Ми шукали довго, їздили містом, заходили в усі, що траплялись по дорозі. Жарти Сергія не давали розігратись нервам, з ними взагалі було спокійно: я була впевнена, що ми обов’язково знайдемо наш ресторан! І звісно, так і сталось. Це була велика зала з мережі закладів французької кухні, один з яких знаходиться на Андріївському узвозі. В інтер’єрі ресторану було багато картин - складалось враження, що ми зайшли у справжню галерею!

Побачивши зал одразу само собою прийшла тема весілля: ми будемо малювати! Нехай це буде історія кохання намальована фарбами гостей! Для фотосесії запаслись великою палітрою, плетеною корзиною з бокалами та солодощами, запрошення прикрасили пензликом, а сама Ніна склала віршик, який вписали у запрошення.

До речі, ще на першій зустрічі я запропонували використати георгіни у флористиці та декорі. І вони ідеально вписувались в тему весілля: їх пелюстки були ніби розмальовані рукою імпресіоніста. Крім того, тема малярства прослідковувалась і в подарунках (це були різнокольорова крейда у маленьких пакуночках), програмі ведучої… Було дуже мило та симпатично! Але годі про декор!

Сама пара була неперевершена! Я пам’ятаю зніяковілу Аню (хореографа їх першого танцю) від настільки легкого та щирого гумору Сергія, який вже на першій репетиції почав розважати всіх навколо. Вони не втрачали сил та настрою незважаючи навіть на те, що костюм для нареченого був придбаний за день до весілля! А ще мені дуже сподобались гості та друзі: перша дружка провела вельми цікавий викуп нареченої без заїжджених сценаріїв, але найбільш чуттєвої частиною свята було вінчання. І хоч я не була там присутня, бо треба було швидко їхати у ресторан, зі слів гостей стало зрозуміло наскільки всіх вразив цей обряд. Це найбільш чуттєва пара з усіх!

А наскільки запальним був перший танок! Та і пісня сама була дуже незвичайна: Muse - I love you baby. Після такого ніхто не зміг триматись від танців!

Я щиро дякую перш за все Ніні та Сергію за їх щирість, відкритість, гумор, Ірі та Оксані за неперевершені запрошення (мої найулюбленіші), Ані за постановку першого танцю, фотографу Світлані за якісні фотографії та всім гостям, які розділили це свято з молодими!

Фотограф: Світлана Антіпова

Читаємо далі:


Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

НєТаке-сякеНормальноДобреВідмінно! (усього голосів: 5, оцінка: 5 з 5)

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)


Сподобалась стаття? Підписуйся на RSS-стрічку, або отримуй нові статті одразу на e-mail!
Сторінка 5 з 81«12345678910»...Остання »