У цій статті я повернусь до теми весільних салонів, у яких я побувала. У четвертий раз я вже з батьками відвідала знов салони Юнона, Novias та Madeline у тій же послідовності, у якій вони вказані. В Юнону, як вже нам відомо, треба записуватись, мені було влом робити це заздалегідь, і я подзвонила до них буквально за кілька годин. Слухавку підняла якась привітна дівчинка і ми домовились про зустріч о 15 чи 14 (це неважливо по суті). Отже, виходить, що попередній дзвінок у них просто для галочки, бо він не націлений на забезпечення комфортності клієнта, а просто додає крутості салону. Дешеві прийоми. Якби така умова була введена з метою забезпечити клієнту зручність та комфортність, то у моєму випадку мені б ввічливо відмовили і попросили перенести зустріч на наступний раз, коли буде вільний час. Неприємна ситуація вимальовується: коли я прийшла туди вперше без попереднього дзвінка в салоні було порожньо, а мене не пустили мірятись, бо “у них не можна приходити без попереднього дзвінка”. Ви вже знаєте, якою була наша перша примірка в салоні, тож зарах про неї нема сенсу розповідати.
Коли я з батьками приїхали до салону на примірку, попередня наречена ще не пішла, тож нам довелось чекати. Мені було цікаво, чи дозволять їй приміряти більше трьох суконь. І таки дали! Бігали з однієї кімнати в іншу, приносили будь-які варіанти, по кілька хвилин обговорювали кожну окремо, родичів було багато, у кожного була своя думка. Ми чекали вже 40 хвилин, а бажання нареченої не зменшувались (і сукні треба відмітити теж, постійно приносили нові і нові). Тут я вже помітила ту ж саму жінку, що минулого разу обслуговувала мене, як мені не хотілося іти до неї! Я так розумію, вона у них головна, звати її Аріна (якщо я правильно почула її ім’я). Присутню наречену обслуговувала молоденька дівчина, а мені загрожувала ця Аріна. Але чекати більше не хотілось (враховуючи, що та наречена не думала закруглятись). Тож я пішла до такої вельми непривітної дами (ні, вона мені не грубіянила, а намагалась поводитись чемно, але це було так награно, так дешево, що маска її сервісу дуже легко спала під час мого візиту). “Ну, - думаю я, - не буду зізнаватись, що вже була у них, хоч приміряю інші моделі”. І знову я зіткнулась з маленьким вибором, точніше, моделі, що мені сподобались не були у них в наявності, жодної! При моїх батьках вона притримала язика і про правило “три сукні” повідомила пізніше (після того, як приміряли якраз три сукні ми все-таки почули про те, що більше не можна). Але на ще одну ми її розкрутили. І знаєте, на цей раз вона підсовувала мені ті ж самі сукні, що й минулого разу! От їй особисто подобається модель “Радість” з колекції Papilio, минулого разу вона принесла її без мого схвалення, і в цей раз вона знов намагалась її нам всунути. Я не зізнаюсь, що вже міряла її і кажу, що бачила цю сукню в альбомі іншої нареченої і мені не подобається об’єм спідниці (як на мене, надто різкий перехід від корсету до спідниці, якась лялькова сукня), але це нашу Аріну не зупиняє: “Ну це ж на дівчинці так”. Я відповідаю, що я теж дівчинка. “Ну подивіться, яка красива, я бачу, що це ваша сукня”. Я приміряла, бо мамі “Радість” сподобалась. Я кажу, що вона статична, об’ємна, мені не пасує, але Аріна вважає інакше. Добре, що папа зі мною погодився і на цій моделі була поставлена крапка.
Радість Papilio
Йдемо далі. Ще минулого разу я хотіла приміряти модель “Фантазія”:
Фантазія, Papilio
Але цю сукню мені просто не винесли. На цей раз я домоглася свого і мені дозволили її вдягнути, такі моделі мені до вподоби, але Аріна не здавалась. Що це за продавець, що стоїть над душею і намагається відверто продати одну конкретну модель? Ця Радість мені вже у печінках і цю модель вже ненавиджу. Я питаю про розмір, про можливість замовити саме під мої параметри весільну сукню, вона починає розказувати, що важко визначити 40 чи 42 в мене, що цю сукню неможливо ушити, та і взагалі ця модель невдала. Моїм батькам вона теж не до вподоби. Пішли далі. На черзі інша модель:
Настрій, Papilio
Її я теж хотіла приміряти минулого разу, але знову ж таки, Аріна “не бачить мене в ній”. Як не дивно, розмір сукні був мій. За фотографією мені справді сподобалась сукня, але оця вишивка зверху викликала сумніви: якось грубовато було на мені, з верхом щось не так (некрасиво через маленький розмір грудей), а усі навколо так зраділи щодо розміру, що вже здавалось неважливим все інше. На цьому етапі варто додати, що перед тим як зайти до перевдягальні я спиталась у дівчинки щодо іншої моделі сукні з останньої колекції, мені сказали, що вона є і зараз її приміряє інша. Після Фантазії я захотіла приміряти ту сукню, але Аріна нагло збрехала мені, що її нема у салоні (їй явно не подобалось, що ми міряємо більше ніж 3 сукні). Добре, я починаю розпитувати про модель “Егєра” теж з останньої колекції, це сукня-трансформер, у неї знімається довга спідниця, у каталозі на фото навіть видно, що спідниця не суцільна.
Егєра, Papilio
Я питаю для надійності: “Низ знімається?”, відповідь: “Ні, це дві різні сукні, ми якось замовляли таку у короткому варіанті, але лише за індивідуальним замовленням”. Як це “дві різні моделі”? Я вказую, що на фото добре видно, що це неправда, але Аріна наполягає на своєму. Добре, я розпитую про можливість замовити таку сукню у довгому варіанті, і вона починає мені нести суцільну несенітницю, типу дуже складно підібрати саме мій розмір, що вони не відповідальні за багато речей, що вони не будуть ушивати цю модель, якщо помиляться із розміром, що ціна на неї от-от зросте у два рази і щось там ще. Короче, нам дають зрозуміти, що цю сукню замовляти вони не будуть. Тому перед нами залишають один варіант: купити те, що вже є в салоні. Тож розмова починається навколо моделі “Настрій”, я не хочу на неї погоджуватись, і ми виходимо за двері, щоб поспілкуватись. У процесі розмови вирішуємо поїхати до іншого салону, щоб приміряти інші сукні, ми направляємось до дверей, а за нами біжить Аріна, щоб спитати, чому ми не беремо цю сукню. Я просто вийшла за двері, бо від цієї жінки мене просто нудить, а мама почала щось пояснювати і знов чутно старі як світ слова: “Ну дивіться, ціни будуть рости, починається сезон”.
У той же день я дзвоню до Бресту (Білорусія), де знаходиться фабрика Papilio і питаю про модель “Егєра”. Мені відповідають, що це справді сукня-трансформер, у якої “знімається” довжина. До речі, до них можна приїхати та замовити сукню, з вас знімуть мірки та по ним пошиють весільну сукню і не візьмуть за це додаткових грошей. В нетрях інету я знайшла кількох дівчат, які їздили в Білорусію з Москви і там купували весільну сукню, бо ціни у рідному місті були вдвічі вишчими. За їхньою інформацією, у Мінську ціни теж наближаються до московських і немає сенсу їхати саме туди, що не скажеш про купу інших міст, з яких найпопулярнішим є Брест, бо там знаходиться і фабрика. На жаль, на даний момент ціни урівняли; коли я дзвонила до Бресту, мені назвали таку ціни: за довгий варіант - 2 623 000 та за кофтину 430 000 білоруських рублів, у переводі на гривні це 9159грн, тобто, доволі дорого (ще й додайте вартість квитків, їхати туди у моєму випадку треба двічі - перший раз зняти мірки, другий забрати сукню). Тож я відмовилась взагалі від покупки сукні цієї марки. А про салон “Юнона” у мене залишились найгірші спогади, що викликають лише нудоту. Отакий от наш український сервіс.
P.S. Якщо ви є Вконтакє, то можете пошукати групу про Papilio, там є багато фотографій наречених у сукнях цієї марки, так-от, чисто моє спостереження: асортимент салону “Юнона” ідентичний до асортименту суконь, які представлені в альбомі наречених цієї групи.
Читаємо далі:
(усього голосів: 3, оцінка: 4.33 з 5)
