Нарешті, підготувавши практично все необхідне до весілля, я вдруге зв’язалась з флористами. Щодо останніх я була спокійна, оскільки за два місяці до того мала розмову з представницею “Зеленої галереї”, відділення якої знаходилось у “Мандарин Плаза”. На жаль, я не знаю імені, тому не можу вам її порадити, але її підхід до справи мене зацікавив, після короткої розмови я твердо вирішила, що буду замовлятити букет лише у неї. Виявляється, у них до кожного сезону формується окрема колекція з відповідних кольорів, літо - це гамма кількох ніжних, як-то блакитний, жовтий та рожевий; весна - це зелений, кораловий; осінь - помаранчевий, жовтий, червоний. Також вона зазначила, що разом з фотографіями букетів я маю принести фото весільної сукні, щоб вони могли зорінтуватись, які квіти мені пасуватимуть. А також, я мала змогу ознайомитись із каталогом їх букетів (я так зрозуміла, що кожне відділення показує лише свої роботи, а не роботи інших відділень), які теж мені дуже сподобались, оскільки вони не були звичайними, містили декілька різновидів квітів, а в одному з них була капуста (наречена була вагітна). Також одразу, ні хвилини не зволікаючи, консультант запропонувала мені декілька варіантів декорування самої зали, не було сказано жодного слова про тетаральні важкі гіпюри чи штори, якими дуже часто прикрашають фон за молодими, обвішують ними зал та стільці. Навпаки, її підхід нагадував той, який я демонструю на своєму блозі. Тож спокійна від думки, що в мене є флорист, я вирішила чекати осінньої колекції.

І от минулого тижня я завітала до Мандарин Плази, але жодного відділення там не знайшла. Розчарована, я пішла до іншого, той, що недалеко від ст. м. Театральна. На жаль, жоден з двох консультантів не зміг мені запропонувати нічого путнього, про те, що треба підбирати квіти до сукні вони не чули, нічого цікавого для декору вони не запропонували. Загалом, ті консультанти не змогли мене проконсультувати ні в чому. Вони навіть не володіли інформацією щодо асортименту.

Тобто, я для себе винесла урок: не можна судити про фірму виходячи з її персоналу. Була одна розумна дівчина, тепер її нема (я ще дуже сподіваюсь, що її забрали у головний офіс). Інші ж не показали свого професіоналізму.

Йдемо далі (а далі взагалідуже цікаво). Ми мали зустріч з представником іншої компанії, що займається декоруванням та флористикою. Приїхав, значить, один хлопець-продавець, привіз з собою кілька штучни квітів (навіщо?) і почав показувати роботи своєї фірми на компьютері. “О, яка цікава ідея - прикрасити стіл не букетом, а зеленою тривачкою з трьома тюльпанчиками посередині, - думаю я переглядаючи перші фото, - це абсолютно новий підхід в Україні. І сам стіл прикрашений добре, без жодного офіціозу, а навпаки, ненав’язливо та ніжно”. Йду далі його каталогом і натрапляю на інші роботи - з масою драпувань, великими бантами, що стовбичать усюди: на стільцях, на стінах, на столах. Жах, таке враження, що ти проглядаєш сцену театру, а не зал для святкування весілля. “Ну ок, можливо, це таке замовлення, примха клієнтів”. І от нарешті, істина! Найкращі його фотографії (ті, що у компьютері) насправді не належать даному агентству! Вони видають чужі роботи за свої! І я знаю це напевно, бо деякі з них я бачила на англомовних ресурсах, їх авторами є дуже дорогі та відомі агенства, які організовують бенкети за участю світових зірок! Я питаю: “Це усе ваші роботи?”. Чую у відповідь стверджувальну відповідь, але коли я питаю вдруге те ж саме, відповідь вже не є такою твердою: “Ну, там є роботи нашого московського відделення”. Ну-ну. Якби я не була весільним консультантом, я б попалася на їх вудку і стала ю їх клієнтом, купившись на оті гарні фото. І в результаті мала б той театр з купою бантів на святі. Ніколи не можна довіряти людям, які видають чужі роботи за свої власні.

Крім того, краще мати весільного консультанта, який би убезпечив вас від таких нечесних гравців ринку.

Ще немає схожих статтей.

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

У цій статті я повернусь до теми весільних салонів, у яких я побувала. У четвертий раз я вже з батьками відвідала знов салони Юнона, Novias та Madeline у тій же послідовності, у якій вони вказані. В Юнону, як вже нам відомо, треба записуватись, мені було влом робити це заздалегідь, і я подзвонила до них буквально за кілька годин. Слухавку підняла якась привітна дівчинка і ми домовились про зустріч о 15 чи 14 (це неважливо по суті). Отже, виходить, що попередній дзвінок у них просто для галочки, бо він не націлений на забезпечення комфортності клієнта, а просто додає крутості салону. Дешеві прийоми. Якби така умова була введена з метою забезпечити клієнту зручність та комфортність, то у моєму випадку мені б ввічливо відмовили і попросили перенести зустріч на наступний раз, коли буде вільний час. Неприємна ситуація вимальовується: коли я прийшла туди вперше без попереднього дзвінка в салоні було порожньо, а мене не пустили мірятись, бо “у них не можна приходити без попереднього дзвінка”. Ви вже знаєте, якою була наша перша примірка в салоні, тож зарах про неї нема сенсу розповідати.

Коли я з батьками приїхали до салону на примірку, попередня наречена ще не пішла, тож нам довелось чекати. Мені було цікаво, чи дозволять їй приміряти більше трьох суконь. І таки дали! Бігали з однієї кімнати в іншу, приносили будь-які варіанти, по кілька хвилин обговорювали кожну окремо, родичів було багато, у кожного була своя думка. Ми чекали вже 40 хвилин, а бажання нареченої не зменшувались (і сукні треба відмітити теж, постійно приносили нові і нові). Тут я вже помітила ту ж саму жінку, що минулого разу обслуговувала мене, як мені не хотілося іти до неї! Я так розумію, вона у них головна, звати її Аріна (якщо я правильно почула її ім’я). Присутню наречену обслуговувала молоденька дівчина, а мені загрожувала ця Аріна. Але чекати більше не хотілось (враховуючи, що та наречена не думала закруглятись). Тож я пішла до такої вельми непривітної дами (ні, вона мені не грубіянила, а намагалась поводитись чемно, але це було так награно, так дешево, що маска її сервісу дуже легко спала під час мого візиту). “Ну, -  думаю я, - не буду зізнаватись, що вже була у них, хоч приміряю інші моделі”. І знову я зіткнулась з маленьким вибором, точніше, моделі, що мені сподобались не були у них в наявності, жодної! При моїх батьках вона притримала язика і про правило “три сукні” повідомила пізніше (після того, як приміряли якраз три сукні ми все-таки почули про те, що більше не можна). Але на ще одну ми її розкрутили. І знаєте, на цей раз вона підсовувала мені ті ж самі сукні, що й минулого разу! От їй особисто подобається модель “Радість” з колекції Papilio, минулого разу вона принесла її без мого схвалення, і в цей раз вона знов намагалась її нам всунути. Я не зізнаюсь, що вже міряла її і кажу, що бачила цю сукню в альбомі іншої нареченої і мені не подобається об’єм спідниці (як на мене, надто різкий перехід від корсету до спідниці, якась лялькова сукня), але це нашу Аріну не зупиняє: “Ну це ж на дівчинці так”. Я відповідаю, що я теж дівчинка. “Ну подивіться, яка красива, я бачу, що це ваша сукня”. Я приміряла, бо мамі “Радість” сподобалась. Я кажу, що вона статична, об’ємна, мені не пасує, але Аріна вважає інакше. Добре, що папа зі мною погодився і на цій моделі була поставлена крапка.

Йдемо далі. Ще минулого разу я хотіла приміряти модель “Фантазія”:

Але цю сукню мені просто не винесли. На цей раз я домоглася свого і мені дозволили її вдягнути, такі моделі мені до вподоби, але Аріна не здавалась. Що це за продавець, що стоїть над душею і намагається відверто продати одну конкретну модель? Ця Радість мені вже у печінках і цю модель вже ненавиджу. Я питаю про розмір, про можливість замовити саме під мої параметри весільну сукню, вона починає розказувати, що важко визначити 40 чи 42 в мене, що цю сукню неможливо ушити, та і взагалі ця модель невдала. Моїм батькам вона теж не до вподоби. Пішли далі. На черзі інша модель:

Її я теж хотіла приміряти минулого разу, але знову ж таки, Аріна “не бачить мене в ній”. Як не дивно, розмір сукні був мій. За фотографією мені справді сподобалась сукня, але оця вишивка зверху викликала сумніви: якось грубовато було на мені, з верхом щось не так (некрасиво через маленький розмір грудей), а усі навколо так зраділи щодо розміру, що вже здавалось неважливим все інше. На цьому етапі варто додати, що перед тим як зайти до перевдягальні я спиталась у дівчинки щодо іншої моделі сукні з останньої колекції, мені сказали, що вона є і зараз її приміряє інша. Після Фантазії я захотіла приміряти ту сукню, але Аріна нагло збрехала мені, що її нема у салоні (їй явно не подобалось, що ми міряємо більше ніж 3 сукні). Добре, я починаю розпитувати про модель “Егєра” теж з останньої колекції, це сукня-трансформер, у неї знімається довга спідниця, у каталозі на фото навіть видно, що спідниця не суцільна.

Я питаю для надійності: “Низ знімається?”, відповідь: “Ні, це дві різні сукні, ми якось замовляли таку у короткому варіанті, але лише за індивідуальним замовленням”. Як це “дві різні моделі”? Я вказую, що на фото добре видно, що це неправда, але Аріна наполягає на своєму. Добре, я розпитую про можливість замовити таку сукню у довгому варіанті, і вона починає мені нести суцільну несенітницю, типу дуже складно підібрати саме мій розмір, що вони не відповідальні за багато речей, що вони не будуть ушивати цю модель, якщо помиляться із розміром, що ціна на неї от-от зросте у два рази і щось там ще. Короче, нам дають зрозуміти, що цю сукню замовляти вони не будуть. Тому перед нами залишають один варіант: купити те, що вже є в салоні. Тож розмова починається навколо моделі “Настрій”, я не хочу на неї погоджуватись, і ми виходимо за двері, щоб поспілкуватись. У процесі розмови вирішуємо поїхати до іншого салону, щоб приміряти інші сукні, ми направляємось до дверей, а за нами біжить Аріна, щоб спитати, чому ми не беремо цю сукню. Я просто вийшла за двері, бо від цієї жінки мене просто нудить, а мама почала щось пояснювати і знов чутно старі як світ слова: “Ну дивіться, ціни будуть рости, починається сезон”.

У той же день я дзвоню до Бресту (Білорусія), де знаходиться фабрика Papilio і питаю про модель “Егєра”. Мені відповідають, що це справді сукня-трансформер, у якої “знімається” довжина. До речі, до них можна приїхати та замовити сукню, з вас знімуть мірки та по ним пошиють весільну сукню і не візьмуть за це додаткових грошей. В нетрях інету я знайшла кількох дівчат, які їздили в Білорусію з Москви і там купували весільну сукню, бо ціни у рідному місті були вдвічі вишчими. За їхньою інформацією, у Мінську ціни теж наближаються до московських і немає сенсу їхати саме туди, що не скажеш про купу інших міст, з яких найпопулярнішим є Брест, бо там знаходиться і фабрика. На жаль, на даний момент ціни урівняли; коли я дзвонила до Бресту, мені назвали таку ціни: за довгий варіант - 2 623 000 та за кофтину 430 000 білоруських рублів, у переводі на гривні це 9159грн, тобто, доволі дорого (ще й додайте вартість квитків, їхати туди у моєму випадку треба двічі - перший раз зняти мірки, другий забрати сукню). Тож я відмовилась взагалі від покупки сукні цієї марки. А про салон “Юнона” у мене залишились найгірші спогади, що викликають лише нудоту. Отакий от наш український сервіс.

P.S. Якщо ви є Вконтакє, то можете пошукати групу про Papilio, там є багато фотографій наречених у сукнях цієї марки, так-от, чисто моє спостереження: асортимент салону “Юнона” ідентичний до асортименту суконь, які представлені в альбомі наречених цієї групи.

Читаємо далі:

• Весільні салони p.4
• Весільні салони p.1
• Весільні салони (p.3)
• Як замовити весільну сукню на ebay
• Як купити весільну сукню: перший сегмент

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

От знову на днях наштовхнулась на молоду дівчинку, студентку, яка нещодавно почала цікавитись фотографією (я це зрозуміла і по самим фотам і по коментам під ними), просто шукала в інеті за словом “фотограф” людей (а саме в тому ж самому контакті), серед усіх попалась і ця дівчинка. Додала у друзі, вона відкрила свої альбоми для перегляду, я продивилась - нічого такого я не побачила, фотки студентства, вона з друзями тусується на фотах (тих, що вона мені порадила подивитись), хіба що в одному альбомі є фотки квіточків (ці фоти були єдиними, які я могла б віднести з натяжкою до гарних робіт), досвіду в неї нема, як зрозуміла. Ясна справа, що це не мій варіант, вибачилась, сказала “ні”. Все, на мене образились, відписали щось типу “сильно надо было” і додали до чорного списку. Ок, мені то що. Але тенденцію щодо ніжності характеру фотографів я потроху помічаю. Люди, будьте попроще. Практика показує, що гарний спеціаліст навряд може дозволити собі спілкування з клієнтом у неввічливій формі та навряд буде ображатись без приводу.

Порадую вас і себе цікавими та гарними фотографіями, що я рідко роблю (треба частіше), тож позитивних вам усім емоцій!

Якщо ви знаєте авторів цих фотографій, буду вдячна за підпис.

Ще немає схожих статтей.

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)