У цій статті я повернусь до теми весільних салонів, у яких я побувала. У четвертий раз я вже з батьками відвідала знов салони Юнона, Novias та Madeline у тій же послідовності, у якій вони вказані. В Юнону, як вже нам відомо, треба записуватись, мені було влом робити це заздалегідь, і я подзвонила до них буквально за кілька годин. Слухавку підняла якась привітна дівчинка і ми домовились про зустріч о 15 чи 14 (це неважливо по суті). Отже, виходить, що попередній дзвінок у них просто для галочки, бо він не націлений на забезпечення комфортності клієнта, а просто додає крутості салону. Дешеві прийоми. Якби така умова була введена з метою забезпечити клієнту зручність та комфортність, то у моєму випадку мені б ввічливо відмовили і попросили перенести зустріч на наступний раз, коли буде вільний час. Неприємна ситуація вимальовується: коли я прийшла туди вперше без попереднього дзвінка в салоні було порожньо, а мене не пустили мірятись, бо “у них не можна приходити без попереднього дзвінка”. Ви вже знаєте, якою була наша перша примірка в салоні, тож зарах про неї нема сенсу розповідати.

Коли я з батьками приїхали до салону на примірку, попередня наречена ще не пішла, тож нам довелось чекати. Мені було цікаво, чи дозволять їй приміряти більше трьох суконь. І таки дали! Бігали з однієї кімнати в іншу, приносили будь-які варіанти, по кілька хвилин обговорювали кожну окремо, родичів було багато, у кожного була своя думка. Ми чекали вже 40 хвилин, а бажання нареченої не зменшувались (і сукні треба відмітити теж, постійно приносили нові і нові). Тут я вже помітила ту ж саму жінку, що минулого разу обслуговувала мене, як мені не хотілося іти до неї! Я так розумію, вона у них головна, звати її Аріна (якщо я правильно почула її ім’я). Присутню наречену обслуговувала молоденька дівчина, а мені загрожувала ця Аріна. Але чекати більше не хотілось (враховуючи, що та наречена не думала закруглятись). Тож я пішла до такої вельми непривітної дами (ні, вона мені не грубіянила, а намагалась поводитись чемно, але це було так награно, так дешево, що маска її сервісу дуже легко спала під час мого візиту). “Ну, -  думаю я, - не буду зізнаватись, що вже була у них, хоч приміряю інші моделі”. І знову я зіткнулась з маленьким вибором, точніше, моделі, що мені сподобались не були у них в наявності, жодної! При моїх батьках вона притримала язика і про правило “три сукні” повідомила пізніше (після того, як приміряли якраз три сукні ми все-таки почули про те, що більше не можна). Але на ще одну ми її розкрутили. І знаєте, на цей раз вона підсовувала мені ті ж самі сукні, що й минулого разу! От їй особисто подобається модель “Радість” з колекції Papilio, минулого разу вона принесла її без мого схвалення, і в цей раз вона знов намагалась її нам всунути. Я не зізнаюсь, що вже міряла її і кажу, що бачила цю сукню в альбомі іншої нареченої і мені не подобається об’єм спідниці (як на мене, надто різкий перехід від корсету до спідниці, якась лялькова сукня), але це нашу Аріну не зупиняє: “Ну це ж на дівчинці так”. Я відповідаю, що я теж дівчинка. “Ну подивіться, яка красива, я бачу, що це ваша сукня”. Я приміряла, бо мамі “Радість” сподобалась. Я кажу, що вона статична, об’ємна, мені не пасує, але Аріна вважає інакше. Добре, що папа зі мною погодився і на цій моделі була поставлена крапка.

Йдемо далі. Ще минулого разу я хотіла приміряти модель “Фантазія”:

Але цю сукню мені просто не винесли. На цей раз я домоглася свого і мені дозволили її вдягнути, такі моделі мені до вподоби, але Аріна не здавалась. Що це за продавець, що стоїть над душею і намагається відверто продати одну конкретну модель? Ця Радість мені вже у печінках і цю модель вже ненавиджу. Я питаю про розмір, про можливість замовити саме під мої параметри весільну сукню, вона починає розказувати, що важко визначити 40 чи 42 в мене, що цю сукню неможливо ушити, та і взагалі ця модель невдала. Моїм батькам вона теж не до вподоби. Пішли далі. На черзі інша модель:

Її я теж хотіла приміряти минулого разу, але знову ж таки, Аріна “не бачить мене в ній”. Як не дивно, розмір сукні був мій. За фотографією мені справді сподобалась сукня, але оця вишивка зверху викликала сумніви: якось грубовато було на мені, з верхом щось не так (некрасиво через маленький розмір грудей), а усі навколо так зраділи щодо розміру, що вже здавалось неважливим все інше. На цьому етапі варто додати, що перед тим як зайти до перевдягальні я спиталась у дівчинки щодо іншої моделі сукні з останньої колекції, мені сказали, що вона є і зараз її приміряє інша. Після Фантазії я захотіла приміряти ту сукню, але Аріна нагло збрехала мені, що її нема у салоні (їй явно не подобалось, що ми міряємо більше ніж 3 сукні). Добре, я починаю розпитувати про модель “Егєра” теж з останньої колекції, це сукня-трансформер, у неї знімається довга спідниця, у каталозі на фото навіть видно, що спідниця не суцільна.

Я питаю для надійності: “Низ знімається?”, відповідь: “Ні, це дві різні сукні, ми якось замовляли таку у короткому варіанті, але лише за індивідуальним замовленням”. Як це “дві різні моделі”? Я вказую, що на фото добре видно, що це неправда, але Аріна наполягає на своєму. Добре, я розпитую про можливість замовити таку сукню у довгому варіанті, і вона починає мені нести суцільну несенітницю, типу дуже складно підібрати саме мій розмір, що вони не відповідальні за багато речей, що вони не будуть ушивати цю модель, якщо помиляться із розміром, що ціна на неї от-от зросте у два рази і щось там ще. Короче, нам дають зрозуміти, що цю сукню замовляти вони не будуть. Тому перед нами залишають один варіант: купити те, що вже є в салоні. Тож розмова починається навколо моделі “Настрій”, я не хочу на неї погоджуватись, і ми виходимо за двері, щоб поспілкуватись. У процесі розмови вирішуємо поїхати до іншого салону, щоб приміряти інші сукні, ми направляємось до дверей, а за нами біжить Аріна, щоб спитати, чому ми не беремо цю сукню. Я просто вийшла за двері, бо від цієї жінки мене просто нудить, а мама почала щось пояснювати і знов чутно старі як світ слова: “Ну дивіться, ціни будуть рости, починається сезон”.

У той же день я дзвоню до Бресту (Білорусія), де знаходиться фабрика Papilio і питаю про модель “Егєра”. Мені відповідають, що це справді сукня-трансформер, у якої “знімається” довжина. До речі, до них можна приїхати та замовити сукню, з вас знімуть мірки та по ним пошиють весільну сукню і не візьмуть за це додаткових грошей. В нетрях інету я знайшла кількох дівчат, які їздили в Білорусію з Москви і там купували весільну сукню, бо ціни у рідному місті були вдвічі вишчими. За їхньою інформацією, у Мінську ціни теж наближаються до московських і немає сенсу їхати саме туди, що не скажеш про купу інших міст, з яких найпопулярнішим є Брест, бо там знаходиться і фабрика. На жаль, на даний момент ціни урівняли; коли я дзвонила до Бресту, мені назвали таку ціни: за довгий варіант - 2 623 000 та за кофтину 430 000 білоруських рублів, у переводі на гривні це 9159грн, тобто, доволі дорого (ще й додайте вартість квитків, їхати туди у моєму випадку треба двічі - перший раз зняти мірки, другий забрати сукню). Тож я відмовилась взагалі від покупки сукні цієї марки. А про салон “Юнона” у мене залишились найгірші спогади, що викликають лише нудоту. Отакий от наш український сервіс.

P.S. Якщо ви є Вконтакє, то можете пошукати групу про Papilio, там є багато фотографій наречених у сукнях цієї марки, так-от, чисто моє спостереження: асортимент салону “Юнона” ідентичний до асортименту суконь, які представлені в альбомі наречених цієї групи.

Читаємо далі:

• Весільні салони p.4
• Весільні салони p.1
• Весільні салони (p.3)
• Як замовити весільну сукню на ebay
• Як купити весільну сукню: перший сегмент

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Як і обіцяла, продовжую описувати мої візити весільними салонами Києва. Нагадую пройдені спочатку у хронологічній послідовності: “Юнона”, “Янгол краси”, “Modena”, “Інта” та на наступний день “Anfice”. В останньому нас зустріли дуже привітно та навіть тепло, от тільки ціни у них одні з найвищих у місті (від 20 000 грн без аксесуарів, які теж в свою чергу коштують не менше 3 000 грн). Як я писала, міряти сукні у тому бутіку було справжнім задоволенням для мене.

Другим у той день став салон “Віола” на бульв. Шевченко. Після попереднього розкішного салону, двері в якому відкривались за допомогою пульта (Арена все ж таки), цей здавався дуже скромним. Але дівчата там працюють симпатичні та ввічливі, вони не нав’язували мені жодної сукні, не намагались її продати прямо сьогодні і зараз, дозволяли фотографувати та радили різні варіанти. Шкода, що  своєї сукні я там не знайшла. Знаєте. помічаю таку закономірність: у каталогах представлено багато суконь, навіть на сайті ви можете знайти багато цікавих моделей, але на практиці сукні в салонах зовсім інші. І тканини так само розчаровують. Я вперто намагалась знайти моделі з шифоновими рюшками знизу та цікавим верхом, але таких на жаль не було в жодному з салонів, хоча усюди в каталогах та сайтах такі типу є. Ціни у “Віолі” починаються з 10 000 грн.

Далі був салон Novias, який є єдиним представником таких відомих брендів як Pronovias, White one, Benjamin Roberts, дизайнера Elie Saab та інших. Що цікаво: жодної вивіски назви самого салону нема, я просто почула в “Інті” про нього. Звичайно, що якість таких суконь гарна, широкий вибір моделей та тканин, класичні силуети та різноманіття стилей. Ще б пак, вони представляють законодавців весільної моди! Там мені припало до душі кілька суконь, але ціни у них, гм, теж зовсім немаленькі – на ті моделі, що мені сподобались, ціни наступні: Rama 17 000 грн, Oasis 8500 грн (така ціна означає, що вона вже здавалась в оренду), Sabe 13 700 грн, White one 411 12 250 грн, Enfasis 15 750грн, Pravia 13 100 грн, ціни на інші моделі теж не надто відрізнялись від інших – 13 400 грн, 11 000 грн тощо. Якщо сукня здавалась в оренду, значить ціна зменшується в два рази. Цікаво, що коли я прийшла до них через півтора тижні, у продажу вже не було трьох весільних суконь, які ще були минулого разу, їх вже купили. Весільний сезон, що сказати. Novia пропонує вибір весільних суконь і грецькому стилі, іспанському, традиційному і на цьому їх пропозиція не обмежується. Там можна знайти важкі за силуетом сукні (от наприклад, у „рибок” хвіст дуже важкий, з кількома равнями підкладок, спідниць), які не пасують такій тендітній дівчині як я, в таких сукнях складно ходити, вони значно обмежують рух, але в той же час салон пропонує сукні у стилі „ампір” – легкі, повітряні, непишні, в них навіть не відчуваєш, що ти у „весільній сукні”, я маю на увазі, що ці моделі абсолютно не обмежують рух.Крім того, представлений каталог відповідає дійсності: якщо якусь сукню придбали, її фотографію знімають з сайту та з каталогу у самому салоні. Я знайшла одну сукню, ціну якої я вказала у цій статті, це модель White One 411:

Після візиту до трьох салонів я вирішила на певний час припинити свої пошуки. Але через день завітала до салону на Артема, 57. Я якось заглядала до нього з подругою, тоді ми продивились каталог і одразу вийшли. З того часу як я була в тому салоні вибір суконь абсолютно не змінився. Працює там одна-єдина жінка, яка постійно розмовляє по телефону (минулого року під час візиту з подругами вона теж зустріла нас з трубкою у руках) і навіть не переймається тим, що сукні у них не відповідають модним тенденціям. Крім того, усі моделі жовтого кольору, що мені не подобається, вишивка якась дешева, а сукні ніби вже не раз ношені. Набравшись терпіння я все-таки приміряла кілька моделей. Ціни там менші за середні, пам’ятається, середня ціна сукні 5 000 грн, а то і менше. Проте в салоні відсутня перевдягальня, вас заводять до якогось службового приміщення, де нема навіть стільця, щоб покласти речі, вузьке совкове дзеркало, слабке освітлення. Я навіть задалась питанням за який кошт вони існують? Моделі ті ж самі, що і минулого року, вибір не змінився, та і ззовні салон виглядає непривабливо. Але маю сюрприз: знайшла там сукню за 399 грн! Уявляете таке? Я наіть перепитала, бо не могла повірити. Щоправда, ця сукня була явно декілька разів ношена, навіть хімчистка її не врятувала, під пахвами залишились чорні сліди, низ сукні не менш чорний. Загалом, вражає. Можливо, той салон існує за рахунок чорних операцій?

От поки що і все. У мене ще є залишилось два весільних салони, про які я ще не сказала, але про той день трошечки згодом. Оскільки у мене є що сказати, особливо вже про згаданий весільний салон, куди я завітала вдруге.

Читаємо далі:

• Весільні салони p.1
• Весільні салони p.4
• Найогидніший сервіс в салоні “Юнона”
• Перша підбірка весільних суконь
• Оригінальні весільні сукні

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Сьогодні я розкажу вам про мої блукання весільними салонами. З вибору весільної сукні починається саме свято, бо від неї я вирішила відштовхуватись у виборі стилю самого весілля та його головного кольору, щодо останнього у мене і досі сумніви: подобається помаранчевий колір та насичений ягідний. Але наразі про салони, діапазон цін та обслуговування. В Києві я відібрала декілька варіантів. Спершу я зі своїми друзями відвідала салон “Юнона”, який є офіційним представником марки Papilio в Україні, остання мене і зацікавила. Туди прийти можна лише по запису, робітники салону понтуються ніби в них багато роботи і так мало часу (ще б пак, вони ж типу працюють з нашими українськими зірками і їм трохи не до простих смертних). Нас зустріла жінка, якій я показала весільні сукні, що припали мені до душі. Скажу, що вибір у них великий, але майже всі сукні, що мені сподобались були відсутні у салоні. Як би я не намагалась, мій вибір скоротили лише до трьох моделей, які мені дозволили приміряти. Фотографувати заборонили. Часу я там провела небагато, ніби я і приміряла сукні, але жодного враження у мене не залишилось. І не тому що сукні не сподобались, я не встигла відчути себе в них як слід. Я не мала змоги порівняти їх з іншими у салоні і це зовсім не надавало впевненості у виборі. Важко визначитись, коли тобі дають спробувати на смак лише один шматочок. Цінова політика у них теж доволі цікава: поки що сукні коштують 8-10 тис. грн, але от незабаром (коли?) ціни піднімуться в два рази! Тільки подумайте, в 2 рази!

Потім ми разом прийшли у салон “Янгол краси” на Саксаганського, 123. Цей салон набагато затишніший, ніж попередній, там працює лише одна дівчина, доволі привітна та приємна. Діапазон цін у цьому салоні вищий, мінімальна ціна - 10 тис. грн, сукні американські. Знаєте, наскільки я не люблю американський стиль мені ці сукні дуже сподобались: якісні та стримані, зовсім не базарні. Під час нашої примірки до салону завітала наречена, яка вже придбала у них сукню, щоб приміряти її (дівчина тільки-но зробила весільний макіяж та зачіску). Приємно мати справу з людьми, які люблять свою справу та доброзичливі, у цьому салоні мене не обмежували у виборі, дозволили фоторгафувати скільки завгодно. Ми жартували, викладали фото в інтернет та ділились історіями.

Далі ми вирушили до весільного салону “Modena”, продавців ми зустріли на крилечку, вони палили на вході. В каталозі я ледь обрала те, що приблизно може мені сподобатись, просто йти мені не хотілось, я вирішила хоча б щось приміряти. Весільні сукні там дуже схожі між собою, вибір дуже маленький. Їх основний асортимент - це стандартні сукні з корсетом та широкою спідницею. Нічого цікавого, але ціни такі ж самі, як в попередніх салонах - від 10 тис. грн. За що я не розумію. Якість суконь у них не така вже хороша… Цей салон мені зовсім нічим не запам’ятався, я ледь про нього згадала, фотографувати там теж не можна. Було б що, я вам так скажу.

І останній на той день був салон “Інта”. Нас зустріли привітно, здається,  мене обслуговувала директор салону. Там теж дозволяється фотографувати і приміряти можна скільки завгодно, мене звідти не хотіли відпускати, все приносили нові і нові сукні та повторювали, як мені гарно. Ціни в цьому салоні найбільш демократичні - близько 4 тис. грн, звичайно, там є і дорогі сукні за 10 тис. грн. Але якість таких суконь погана - то затяжка, то відірвана квіточка, то слід від пасти. Воно не кидається в очі, просто я розглядала уважно сукні, напевно, вони вже були ношені. Але в принципі там є з чого обрати.

Далі на черзі були дизайнерський бутік Anfice, салони Novias та Віола. про них я напишу пізніше, це вже інший день та зовсім інші враження.

Читаємо далі:

• Весільні салони (p.3)
• Весільні салони p.4
• Найогидніший сервіс в салоні “Юнона”
• Весільний тренд 2011 року
• Весільна сукня на замовлення

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)