З давніх давен дівчата полюбляли ворожити на свого судженого, на своє майбутнє і робилося це перед святами, далі піде мова про ті дівочі ворожіння, що робилися на свято Андрія.

Найпопулярнішою забавою на Андрія з давніх-давен була гра у калиту. Тепер про неї мало знають. Калита — це великий корж з білої муки, посередині з діркою. Її прив’язували на шнурку до балки на стелі. Ще й так, аби до калити міг дотягнутися тільки найвищий парубок — пан Калитинський, який і охороняв калиту. Інші хлопці верхи на коцюбі «під’їжджали» до калити і намагалися вхопити її зубами так, щоб не засміятися і не впасти з «коня». Якщо пан Калитинський добре охороняв калиту, вона весь вечір так і залишалася неторканою. А якщо комусь вдалося все-таки вкусити калиту, то він наступного року мав щасливо одружитися. Всіх інших обмазували сажею.

А ще на Андрія «засівали жменю коноплі» (льон або мак) у найглухішому кутку двору. Потім, зігнувшись так, щоб її спідниця чи фартух торкалися землі, дівчина кілька разів обходила засіяне місце, «волочачи коноплі». Всі ці дії супроводжувалися приказкою: «Андрію, Андрію! Я на тебе льон (коноплю) сію, а запаскою волочу, бо я заміж хочу. Дай же, Боже, знати, з ким весілля грати».

Дуже популярне ворожіння з балабушками — маленькими булочками. Воду на балабушки дівчата носять ротом. А хлопці у цей час смішили їх. Коли балабушки готові, до хати заводили собаку. Чию балабушку собака з’їсть швидше, та дівчина і заміж вийде.

На Андрія також дівчата рахували дрова в оберемку або щаблі плоту. Якщо парне число — заміжжя не за горами. Опівночі зазирали у дзеркало або лягали спати, кладучи на голову пояс. Суджений мав прийти у віщих сновидіннях.

Тож бажаю молодим дівчатам вдачі, тільки обережно поводьтеся з ворожільними ритуалами! Можна і зла наробити!

Звідси

Читаємо далі:

• Ворожіння на Андрія

(усього голосів: 4, оцінка: 5 з 5)

Українські традиції - як ми мало знаємо про них. Як власноруч відмовились від знання для розуміння і усвідомлення своїх прав. Що можна говорити, якщо українське суспільство було побудовано за матріархальним принципом. І це не просто слова. Заглиблюватись у цю тематику я не маю права, оскільки цей блог присвячений вузькій тематиці, але кому цікаво, може ознайомитись з таким матеріалом. Як не дивно, дівчина на рівні з хлопцем мала право свататись. “Прийміть мене, мамо, я ваша невістко,” - такими словами дівчина віталася з майбутньою свекрухою. Головна фігура українського традиційного весілля — мати нареченої, на відміну від російського, де в центрі обряду стояв батько. Роль жінки ніколи не принижувалася, а тим більше, вона заправлала якщо не всіма справами сім’ї, то принаймні, їх більшою часткою.

Підкреслюю: даний звичай був забутий, хоч і зовсім недавно.  У той час, як західніші землі від сучасної України намагалися позбутися даного звичаю, в Україні він довго залишався загальноприйнятим. Натомість, хлопці рідко наважувалися скористатися своїм правом свататись (гарбуз пам’ятаєте?). Відмовити ж дівчині означало накликати на себе нещастя. Тому дівчатам майже ніколи і не відмовляли - дівчина пропонувала хлопцеві свою руку не заручаючись його згодою. Сила даного звичаю була настільки великою, що навіть засудженого хлопця могла врятувати саме дівчина, яка захотіла свататись до нього. І лише у XIX ст. роль жінки звелася до такої, як ми всі звикли думати.

Дякую

Читаємо далі:

• Діалоги сватів під час сватання
• Сватання на Слобожанщині
• Українські традиції. Діалоги сватів
• Українське сватання

(усього голосів: 3, оцінка: 4.67 з 5)

У народі кажуть: «Що не край — то звичай, що не вулиця — то обряд.» От наприклад, на Слобожанщині у двері палицею у двері староста не стукає, а лише пальцем тричі у віконце. А молодий залишився біля дверей. І така розмова велася на сватанні між старостами та господарем дому:

Староста 1. Добрий вечір господарям…

Староста2. І дітям їхнім.

Батько молодої. Добрий вечір!

Мати молодої. Добрий вечір!

Батько молодої. А що ви за люди й відкіля вас Бог приніс? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви мисливці які, може, вольні козаки?

Староста 1. Ми люди німецькі. Ідемо з землі турецької. Раз дома, у нашій землі, випала пороша. Я й кажу товаришу: що нам дивитися на погоду, ходім лишень шукати звіриного сліду. От і пішли. Ходили, ходили й нічого не знайшли, аж гульк, а назустріч іде наш князь, підніма угору плечі і говорить такі речі: «Гей, ви хлопці, добрі мисливці! Будьте ласкаві, покажіть дружбу мені. Трапилась мені куниця, красна дівиця. Не їм, не п’ю і не сплю од того часу та все думаю, як її достати. Поможіть мені її спіймати».

Староста 2. От ми й пішли по слідах, по всіх городах, а все куниці не знайшли. От як у це село ввійшли, тут уп’ять випала пороша — ми вранці встали і такина слід напали. Звір наш та пішов у двір ваш, а з двору — у хату та й сів у кімнату. Тут і мусимо його піймати. Оце ж нашому слову кінець, а ви дайте ділу вінець.

Староста 1. Оддайте нашому князю куницю — вашу красну дівицю Кажіть же ділом, чи віддасте, чи нехай підросте?

Маруся колупає піч на знак згоди.

Батько молодої. Що ж ти доню нічого не відповідаєш, чи ти згодна, чи ні? Говори, а людей не держи.

Маруся. Що ж тату й мамо, воля ваша — віддавать чи не віддавать, а мені у вас довіку не жить.

Батько. Так, дочко, сама сватаєшся, а нам і не кажеш, а з чим ти підеш? Напряла? Наткала? Придбала? Чортового батька! А заміж посппіваєш (До старостів). Що ж, добрі люди, уведіть вашого молодого князя. Що там такеє, покажіть на лице. Чи ви, може, прийшли насміятися і тільки?

Староста 1. А як то можна насміятися? Ми люди прошені не на сміх, а казати діло. От вам і покличемо молодого. (До молодшого старости). Піди й гукни, де він є.

(Молодий староста вводить молодого.)

Молодий. Добрий вечір!

Батько молодої. Ну, коли ти наш зять, прошу сісти. Так ось же що ми зробимо: хліб і сіль приймаємо, доброго слова не відцураємось, а за те, щоб ви нас не лякали, що ми передержуєм куницю — красну дівицю, вас пов’яжемо. Чуєш, дочко? Годі піч колупати — давай чим оцих молодців пов’язати, шукай рушники.

Маруся вносить два рушники й хустку на тарілці жениху. Старости перев’язують один одного через плече під ліву руку.

Староста 1. Спасибі свату, і свасі. і молодій княгині, що вона рано вставала і рушники пряла старостам. Візьми ж, батькова дочко, хустку і пошукай у молодого ребра. Ти за нього йдеш, а в нього, може, й ребра немає.

Маруся затикає хустку за пояс Михайлові. Усі троє кладуть на тарілку по грошу й ставлять могорич на стіл.

Староста 1. От і засватали ми вашу Марусю. Ось наш могорич, а ваша закуска.

Читаємо далі:

• Діалоги сватів під час сватання
• Українське сватання
• Право дівчини на сватання
• Особливості заручин
• Українські традиції. Діалоги сватів

(усього голосів: 2, оцінка: 5 з 5)