Якщо ви не знаєте, що казати у такій ситуації, хочете, щоб ваша промова відповідала звичаям на всі практично 100% або вам просто цікаво почитати зразок розмови, то будь ласка, тримайте:

— Найясніший господарю, полювали ми зі стрільцем-молодцем (Михайлом) і зайшли аж сюди. Заманила нас олениця — красна-дівиця. Довго йшли і сюди дійшли. просимо тебе, віддай свою оленицю — красну дівицю — та нашому стрільцю-молодцю.

Виголосивши промову, старший староста низько кланяється, спирається на палицю і чекає відповіді. Господар відповідає:

- Не знаю, про яку оленицю ви говорите, добрі люди. Не прибігала ніяка олениця в мою гсоподу, може, помилився ваш стрілець-молодець. Може, до іншої господи прибилися олениця?

Старости:

— Ні, господарю, олениця в твоїй господі, ми йшли її слідом.

Тоді господар дає знак і хтось з родини вводить до хати стару жінку:

— Ось вам і олениця, панове стрільці, за нею гнались?

— Ні, дорогий господарю, то була золоторога, золотошерста, очі в неї — як зорі, зуби — як перли, вуста вишенві. Як гляне вона, то наяче сонечко засяє.

Батько дівчини віповідає:

— Ніколи такої олениці не бачили. Помилились ваші очі, стрільці-молодці, не тим слідом ви пішли.

— Добре, коли очі помилились, то не помилиться наша зброя. Будемо вбивати оленицю.

Після цих слів господареві вклоняються і кажуть:

— Є, правда, у нас ще одна олениця, але вона дуже боязка і сором’язлива.

Заводять наречену і кличуть молодого, який стоїть у сінях. Після того, як молоді прилюдно виявляють згоду на шлюб, дівчина пов’язує руки молодого хусткою, старостів — рушниками. На знак згоди обмінюються зі старостами хлібом і запрошують їх до вечері.

Подеукуди сватання відбувалося без жениха. Тоді всі пили чарку і домовлялися про прихід родичів нареченого у гсті — «на оглядини». На cхідній Україні свати ходили з хлібом і, попередньо розламавши, підносили його в обмін на рушники. Якщо траплялася відмова, то дівчина виносила сватам гарбуза, що вважалося великою образою.

Читаємо далі:

• Українські традиції. Діалоги сватів
• Українське сватання
• Сватання на Слобожанщині
• Право дівчини на сватання
• Особливості заручин

(усього голосів: 3, оцінка: 4.67 з 5)

Якщо наречена захотіла сама вишити собі рушник на весілля, то в цій статті вона знайде багато необхідного для того, щоб знати як правильно його оформити.

Вишивати його треба з любов’ю і тільки власними руками! Оскільки це сакральне дійство, краще братися за вишивання вночі, щоб ніхто не бачив і якамога людей про це знали. Краще взагалі нікому не казати, обережніше з вузликами — їх не можна робити! Візерунок треба продумати детально, вклавши символічний зміст у нього, адже вишиваючи рушник — вишиваєш свою долю! Рушник обов’язково має містити дерево життя з птахами по обидва боки від стовбуру, що символізують міцність майбутнього шлюбу, птахи і заплутаний у візерунках хрест, хоча можна вишити його так, щоб було видно, також можна вишивати символи кохання та молодого подружжя — це калина, хміль, лілія, торянди.

Також рушник повинен бути вишитий на цільнотканному полотні, без обрізних країв, придбати таке полотно можна на ст. метро Либідська ТЦ Інтервал 4 поверх (Київ).

На весілля використовують один і той самий рушник, хоч за своє життя дівчина їх вишивала з десяток, щоб потім подарувати гостям на весіллі (це був єдиний можливий подарунок на весілля гостям).

Змінилося й ставлення до рушників: колись на нього ставали колінами, а зараз — ступнею.

Нижче ж пропоную звернути увагу на символи, що використовуються при створенні рушника, читайте уважно, бо для того, щоб створити свій власний та при цьому не спаплюжити його треба знати багато деталей.

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

Читаємо далі:

• Весільні привітання
• Як обрати весільний букет?
• Плетіння гільця
• Весільні привітання
• Ворожіння на Андрія

(усього голосів: 4, оцінка: 4.5 з 5)

Якщо ви цікавились звичаями про весілля, чи просто уважно дивилися фільми, в яких зображувалися весілля в старовину, то напевно згадаєте гільце — вишнева гілочка чи соснове деревце, що прикрашене калиною, рутою, барвінком, позолоченими горіхами, маленькими свічками і барвистими стрічками і встромлене в хліб. Думаю, що так. Звичай цей належить Донеччині (чомусь так вказано в моєму джерелі, проте у гуцулів я теж бачила щось подібне, тільки зроблене зі звичайної гілочки сосни). Виготовляють його у суботу, а потім ставлять на кінець весільнього столу, де воно мало простояти протягом свята. По закінченню свята дружки розламували його по шматочкам гільця, що ще називають «дівуваннням». Гільце носило назву і «вільце», чи «Дивень», яке обгорталося тістом і випікалося в печі.

Воно випікається (або іншими словами прикрашається) у домі молодої на дівочий вечір (у регіонах України цей обряд носить різні назви - вечорниці, вінкоплетини, друщини). Наречена запрошувала до себе в гості своїх подруг та вони разом плели спочатку вінок, а згодом - гільце, проводжаючи майбутню дружину у новий дім та разом з тим у нове життя. Після самих вінкоплетин, під час яких плели вінок, приступали до самого гільця. Ялинка повинна мати непарну кількість гіллячок. Вирубували його лише хлопці, а дівчата супроводжували їх піснями:

В дорогу, буяри, в дорогу,
Та рубайте ялину здорову,
Та рубайте ялину-деревце
Молодій Марусі на гільце.

Гільце символізує дівочу красу, незайманість, вроду, молодість і означає прощання дівчини з дівочою свободою, з порою дівування. А сам звичай прикрашати гільце прийшло до нас з Німеччини, де прикрашали ялинку, як символ розквіту весняного дерева.

Приготування гільця мало релігійне обрамлення: хор дружок просив у Бога, святих, у батьків молодої та в усіх присутніх благословення розпочати вити гільце. Дівчата співали:

Ой у нас в селі нова новина:
Зацвіла в лузі калина.
не так у лузі, як на селі,
В молодої Марусі на столі.

Першими починали прикрашати гільце батьки молодої з верхівки, а слідом всі присутні у порядку віку та своятцтва. І увесь цей час хор співав ритуальні пісні про кохання молодої і молодого, про долю нареченої в новій рідні. Але також першими могли прикрашати молода та молодий, у різних регіонах по-різному, і співали такі пісні:

В долину, дівчата, в долину
По червону калину.
Червону калину ламати,
Молодій гілечко вбирати.
Ой, гільце, гільце,
Гільце-деревце
Бистрою рікою припливло,
В Марусі на столі зацвіло.

Часто під час такого обряду молода плакала разом зі своєю мамою, щоб “виплакати” все лихе, що може статись у майбутньому.

За час мого перебування в селі Шешори, (а це, як відомо, гуцульське село) я попитала місцевих про соснові деревця, що висіли у них на деревах і були обрамлені стрічками. Як виявилося, це означало, що в цьому домі протягом року було видано заміж доньку, тому після свята гільце вивішували на дерево. Крім того, ворота у двір теж прикрашалися гілками зі стрічками і не знімалися.

Читаємо далі:

• Особливості заручин
• Хтось знає щось про змовини?
• Весілля і вінчання
• Дошлюбне спілкування

(усього голосів: 4, оцінка: 3.5 з 5)