Маю для вас ще один цікавий звичай, який і досі є популярним в Україні, особливо, в селах та на Заході. Чого тільки не вигадають наші пращури аби лишень гарно провести час та вдосталь розважитись! От і вкрасти речі можна цілком законно.

Звичай називається “викуп сорочки“. Посланці нареченої (дружки та 5-6 дівчат та хлопців) у останній четвер перед весіллям (в деяких регіонах це просто за два дні до весілля) вишиту сорочку, яку наречений вдягає на весілля. Для того, щоб не загубитись, наречена з дружками малює красиву карту, на якій будинок молодої позначений як справжній палац, а домівка нареченого - навпаки, як халупа. Це такий натяк: ніби-то наречена має неабияке придане на відміну від нареченого. Сам шлях не має бути простим: зображуються непрохідні ліси, що насправді може бути просто парком, глибокі болота, стрімкі річки та підступні озера (наприклад, озеро, фонтан чи щось подібне), а також гори, скелі, домівка нечисті (якась противна сусідка) тощо. І коли посланці знаходять бажаний будинок, вони вказують на те, яким важким був їх шлях до місця призначення, а також підкреслюють наскільки відчайдушним був їх крок: у нареченої-то он які хороми, а у нареченого що - одна халупа! На що сторона молода показує свою мапу - на ній будинок нареченої зображений як бідна хата, а будинок молодого - як справжній палац. Та і шлях цієї мапи не є вже таким складним.

Після зустрічі, всіх запрошують до столу частувати, демонструючи таким чином привітність та достаток у домі. У цей час представники молодої повинні якомога більше вкрасти речей з дому нареченого. Сам цей процес дуже цікавий, оскільки вкраденими речами може бути будь що - хоч курка, хоч телевізор, хоч стілець чи ще щось.

Після весілля вкрадені речі, звісно, повертаються.

Я, зізнаюся, недуже велика прихильниця традицій, але ця мене приємно вразила: доволі весела та молодіжна, можна і посміятись гарно. Крім того вона може бути окремим пунктом в організації весілля, її легко прив’язати до тематичного, цей звичай дає ще більше простору для фантазії та організації цікавого весілля.

Дякую форуму.

Читаємо далі:

• Сприятливі дні для одруження
• Маленький аксесуар
• Право дівчини на сватання
• 2012 рік і йому подібні
• Плетіння гільця

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Якщо ви не знаєте, що казати у такій ситуації, хочете, щоб ваша промова відповідала звичаям на всі практично 100% або вам просто цікаво почитати зразок розмови, то будь ласка, тримайте:

— Найясніший господарю, полювали ми зі стрільцем-молодцем (Михайлом) і зайшли аж сюди. Заманила нас олениця — красна-дівиця. Довго йшли і сюди дійшли. просимо тебе, віддай свою оленицю — красну дівицю — та нашому стрільцю-молодцю.

Виголосивши промову, старший староста низько кланяється, спирається на палицю і чекає відповіді. Господар відповідає:

- Не знаю, про яку оленицю ви говорите, добрі люди. Не прибігала ніяка олениця в мою гсоподу, може, помилився ваш стрілець-молодець. Може, до іншої господи прибилися олениця?

Старости:

— Ні, господарю, олениця в твоїй господі, ми йшли її слідом.

Тоді господар дає знак і хтось з родини вводить до хати стару жінку:

— Ось вам і олениця, панове стрільці, за нею гнались?

— Ні, дорогий господарю, то була золоторога, золотошерста, очі в неї — як зорі, зуби — як перли, вуста вишенві. Як гляне вона, то наяче сонечко засяє.

Батько дівчини віповідає:

— Ніколи такої олениці не бачили. Помилились ваші очі, стрільці-молодці, не тим слідом ви пішли.

— Добре, коли очі помилились, то не помилиться наша зброя. Будемо вбивати оленицю.

Після цих слів господареві вклоняються і кажуть:

— Є, правда, у нас ще одна олениця, але вона дуже боязка і сором’язлива.

Заводять наречену і кличуть молодого, який стоїть у сінях. Після того, як молоді прилюдно виявляють згоду на шлюб, дівчина пов’язує руки молодого хусткою, старостів — рушниками. На знак згоди обмінюються зі старостами хлібом і запрошують їх до вечері.

Подеукуди сватання відбувалося без жениха. Тоді всі пили чарку і домовлялися про прихід родичів нареченого у гсті — «на оглядини». На cхідній Україні свати ходили з хлібом і, попередньо розламавши, підносили його в обмін на рушники. Якщо траплялася відмова, то дівчина виносила сватам гарбуза, що вважалося великою образою.

Читаємо далі:

• Українські традиції. Діалоги сватів
• Українське сватання
• Сватання на Слобожанщині
• Право дівчини на сватання
• Особливості заручин

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Якщо наречена захотіла сама вишити собі рушник на весілля, то в цій статті вона знайде багато необхідного для того, щоб знати як правильно його оформити.

Вишивати його треба з любов’ю і тільки власними руками! Оскільки це сакральне дійство, краще братися за вишивання вночі, щоб ніхто не бачив і якамога людей про це знали. Краще взагалі нікому не казати, обережніше з вузликами — їх не можна робити! Візерунок треба продумати детально, вклавши символічний зміст у нього, адже вишиваючи рушник — вишиваєш свою долю! Рушник обов’язково має містити дерево життя з птахами по обидва боки від стовбуру, що символізують міцність майбутнього шлюбу, птахи і заплутаний у візерунках хрест, хоча можна вишити його так, щоб було видно, також можна вишивати символи кохання та молодого подружжя — це калина, хміль, лілія, торянди.

Також рушник повинен бути вишитий на цільнотканному полотні, без обрізних країв, придбати таке полотно можна на ст. метро Либідська ТЦ Інтервал 4 поверх (Київ).

На весілля використовують один і той самий рушник, хоч за своє життя дівчина їх вишивала з десяток, щоб потім подарувати гостям на весіллі (це був єдиний можливий подарунок на весілля гостям).

Змінилося й ставлення до рушників: колись на нього ставали колінами, а зараз — ступнею.

Нижче ж пропоную звернути увагу на символи, що використовуються при створенні рушника, читайте уважно, бо для того, щоб створити свій власний та при цьому не спаплюжити його треба знати багато деталей.

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

Читаємо далі:

• Весільні привітання
• Як обрати весільний букет?
• Штучний весільний торт
• Плетіння гільця
• Весільні привітання

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)