Збираючись на весілля, вигадуючи подарунок для молодих, який би став у нагоді і не був надто банальним, обираючи у що вбратись, підбираючи перукаря - у всіх таких клопотах іноді вилітає з голови підготувати гарне привітання. Я не знаю, яке ставлення у інших до даного атрибуту, але я завжди звертала увагу на привітальні листівки, слова, що у них записані, чи були то стандартні привітання надруковані видавництвом чи написані самою людиною. Набагато приємніше дарувати свої слова, і навіть не тому, що вони неповторні - бо вони теплі і добрі. Або ж дуже гарно звучать підкотовлені віршики, які необов’язково складаються васноруч, а можуть бути знайденими в Інтернеті і скомпоновані з різних уривків. Погодьтеся: та й самому хочеться виглядати гідно серед інших, поділитися гарним настроєм і від щирого серця побажати міцного сімейного життя.

В українському фольклорі не збереглася жодна листівка-привітання, оскільки їх просто не було. Вітали усно, у співах чи віршиках. Лише усна народна творчість донесла до нас крихту цього скарбу (представлені вірші можут бути перебленими на сучасний манер):

До щастя стежина стелилась,
ви двоє зустрілись на ній,
вона вам серця поєднала,
даруючи радість надій.
Вам (ім ‘я молодого і молодої) судилося стати
на вишитий щастям рушник,
то хай же кохання і вірність, буде у вас на весь вік. Гірко! Гірко!
Дорогий молодий!
Ти вибрав жінку для совіту, а тещу для привіту.
Бо нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
Але не забувай, що жінка чоловікові подруга,
а не прислуга.
Не потрібен тобі буде клад, коли з жінкою буде лад.
Та в лиху годину не кидай дружину!
В злагоді вам до ста, а ми вип’єм за це вина.

* * *

Хай доля дасть вам безліч літ щасливих
на злагоду, достаток і любов.
Хай ангела чарівні білі крила
вас захистять від лиха і обмов.

* * *

Хай заходить щастя в хату
і добра буде багато,
хай в родині сліз не буде,
хай шанують вас усюди.
Хай сонце вам щиро сміється,
хай у житті все вдається,
хай доля зачарує вам світ
здоров’ям, щастям і натхненням,
щоб ви прожили многа літ
під Божим і людським благословенням.

* * *

День єдиний у житті
Лиш такий буває,
Вас із створенням сім’ї
Наш народ вітає,
Як у небі голуби
Наші наречені,
Вам з роси, і вам з води
Побажаєм нині.

* * *

О, безконечно всещедрий Боже,
На новоженців глянь з висоти
І у любові Твоїй без краю,
В нове життя ти їх поведи.

* * *

Хай добра доля буде все з ними,
Хай береже їх Твоя рука,
Дай їм, о Боже, в щасті й любові
Прожити многії літа.

* * *

З роси - здоров’я,
З любистку – краси,
Працьовитості бджоли,
Щедрості сонця, доброти землі,
Лебедину Вам вірність
І щире Вам ніжне кохання
І крім того як годиться
Хай Вам купа діточок народиться
Вам з одруженням вітаєм,
Щастя й радості бажаєм.
Щоб любились не сварились,
А як бились, то мирились.
Хай радіють батько й мати
Щоб і теща і свекруха
Вам обом давали Духа
Вони хочуть Вам добра
Що у парі в щасті
Хоч сто літ прожити!
Ну і ми не забарились
З’явились вчасно,
Мами раді, тати раді
Кажуть всі “Прекрасно”
Люди нас не забувають,
З людьми добре жити
Добре діток народжувати,
Ще краще – дружити.
Не забудьте двох мамів,
Знайте є два тата
Ви їм зразу ж подаруйте
Онуків багато.
На другий рік – як тільки айстри зацвітуть
Нехай Вам бузьки в хату, щастя принесуть

Нехай Ваш рід живе і розквітає
Хай хлопчиками і дівчатками поповняється.

І знайте: якщо ваші побажання нещире, то ви ризикуєте накликати біду у молоді сім’ю і зіпсувати світле майбутнє ваших рідних.

Джерело

Читаємо далі:

• Весільні привітання у віршах
• Весільні привітання у прозі
• Весільні привітання
• За порадою до мудрих

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)

Дошлюбне спілкування. Весіллю передували дошлюбні обряди, важливим компонентом яких була ритуалістика молодіжного спілкування.

Українці кажуть: Як склався у людини шлюб, так піде і все її життя. Ця народна мудрість виходить з того величезного значення, яке надавали шлюбу й сім’ї, особливо у минулому, коли одружувалися на все життя і В.Грабовський. Молодь з околиць Городенки. 1844 р. тільки з однією людиною. Тож момент вибору судженого був дуже відповідальним. У виборі шлюбного партнера перепліталися різні інтереси. Дівчина прагнула зустріти обранця, котрий припав би їй до душі, батьки жадали помічника у домі, громада — голову міцного господарства.

Система Д. с. передбачала певні норми залицяння та сватання, які майже до кінця XIX ст. грунтувалися на патріархальних засадах. Молодь спілкувалася переважно в межах свого села, а в містах — у межах вулиці, навіть свого “кутка”. На рубежі XIX—XX ст. цей принцип був порушений і молодь нерідко шукала собі пару не тільки у своєму селі, а й у навколишніх. Хлопці та дівчата зустрічалися на вулицях, ігрищах, толоках, вечірніх сходах, ярмарках.

Найпоширенішими формами Д. с. були вулиці, забави, годенки, вечорниці тощо. На забавах молодь розважалася, співала, танцювала, водила хороводи. У холодну пору збиралися в приміщенні на досвітки та посиденьки. Приходили самі лише дівчата і не стільки заради розваг, скільки для роботи; на супрядки — і хлопці, і дівчата частково для роботи, частково для розваг; на вечорниці — в основному для розваг.

Хлопці та дівчата спілкувалися на людях, тобто перебували під певним соціальним контролем. За звичаєм, дівчина наодинці з хлопцем могла бути лише до заходу сонця, а, наприклад, на Прикарпатті на забавах були присутні батьки або старші родичі. Це, втім, не заважало молоді цілуватися та милуватися, проте свою цноту дівчата берегли. Колись уся громада зневажала дівчину, яка давала волю нестримному коханню. Траплялося, таких дівчат били мотуззям від дзвонів, намоченим у соляній ропі. В західних районах України майже до XX ст. побутував звичай фізично карати хлопця і дівчину за перелюбство.

Однак подібні випадки траплялися рідко, оскільки вся система виховання молоді грунтувалася на дбайливому, лицарському ставленні хлопців до дівчат і наречених, на романтизації почуттів.

Сватання (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини, слово). Починалося весілля С., коли посли від молодого (старости, свати, сватачі, посланці) йшли до батьків обранки укладати попередню угоду про шлюб. Свататися було прийнято у вільний від польових робіт час (на М’ясниці та від Паски до Трійці). Зі старостами до дівчини йшов парубок, на Поділлі — ходили і його батьки, а на Закарпатті — ще й брат або сестра.

Досить складний обряд С. вельми стисло описав Т. Г. Шевченко: «Покохавши літо чи два… парубок до дівчиного батька й матері носила старостів, людей добромовних і на таку річ дотепних. Коли батько і мати поблагословлять, то дівчина, перев’язавши старостам рушники через плечі, подає зарученому своєму на тарілці або крамну, або самодільну хустку».

Бували, однак, випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження. На знак відмови вона повертала старостам принесений ними хліб або ж підносила молодому гарбуза чи макогона. Тоді про хлопця казали, що він ухопив гарбуза або облизав макогін. Щоб уникнути сорому, часом посилали “розвідника”, котрий мав довідатися про наміри дівчини та її батьків, або йшли свататися пізно ввечері, аби люди не бачили.

Джерело

Читаємо далі:

• Українська громада
• Заручини по-українськи
• Дівочі ворожіння на Андрія
• Ворожіння на Андрія
• Право дівчини на сватання

Якщо вам сподобалась саття — натисніть на цю кнопочку. Дякую!

А ще ви просто можете приєднатись до моєї групи Вконтакті, тематичної сторінки на Facebook та зафоловити мене у Твіттері :)