Ітак, поговоримо про найбільш тендітну та інтимну частину передвесільних гулянь: про те, про що недуже хочеться думати напередодні свята; про те, про що чоловіки замовчують, а розумні дівчата не питають. Про холостяцьку вечірку. Чоловіки, у своїй більшості, абсолютно непроти відірватись перед страшним та невідомим майбутнім, у якому дівчина змальвується страшною вранішною жінкою або вечірньою химерою. Дехто з чоловіків так сильно нервують, що навіть дають задніх, а дехто сміливо продовжує розпочате. Все залежить від намірів та почуттів кожного, але мало хто відмовляється від гарного вечора з друзями, які не менш за винуватця свята жадають початку гуляння. Як реагувати жінкам? Часто нам складно і неприємно навіть подумати про те, що він буде розважатись зі своїми скаженими друзями, пити, втрачати глузд, слухати страшні та далекі від правди розповіді про жінок, про невдалі стосунки, а якщо ще й додати присутність проститутки (і зовсім не факт, що однієї), стає просто лячно. Як нам, дівчатам, бути?

Я задалась цим питанням після того, як декілька разів почула від різних його друзів пропозиції щодо вечірки. Очі у них поблискували з грайливим вогником. От-от - і я б зненавиділа кожного з них. Здоровий глузд припинив такі неприємні думки та абстрагував мої нерви.

Першочергово я непроти вечірки і навіть непроти присутності на ній дівчат. Тільки я б не хотіла, аби мій чоловік відтрахав їх усіх (о,вибачайте за це вульгарне слово), навіть одну з них. Такий проступок я оцінюю як зраду, мені просто неприємно та гидко від думки, що він був з якоюсь дівчиною, можливо, яка ще й хвора. А вступати у шлюб з брудним чоловіком я не хочу. Проте з іншої сторони, я не можу позбавити милого святкування, гарної вечірки у чоловічому колективі. Чоловічу вечірку я не уявляю без дівчат. Не хочеться диктувати своєму хлопцеві як провести йому його ж холостяцький вечір, але мені набагато легше змиритись із присутністю стриптизерки, ніж проститутки. Нехай хлопці трохи розважаться, якщо вже так кортить, але без контакту. І то, я більше ніж впевнена, що при порівнянні я буду мати більше очок.

Якщо вже абстрагуватись і поговорити лише про мої жіночі почуття, то я не розумію сенсу у такій вечірці: з дівчатами за замовленням. Навіщо це все? Щоб востаннє розважитись? Вибачте, шлюб відбувається за згодою двох сторін та з подачі самого ж хлопця. Якщо не хочеш - не бери. Якщо страшно - скажи про це їй. Якщо кортить відірватись з іншою наостанок - то де гарантія, що не захочеться після укладення шлюбу?

Одне я знаю напевно: після вечірки нікому не повинно бути соромно та боляче.

Ще немає схожих статтей.

(усього голосів: 8, оцінка: 4.25 з 5)

Провівши минулий тиждень в Чорногорії я знайшла ще одне чарівне місце, яке може стати для вас знаковим. Якщо ви плануєте вінчання і маєте можливість розглянути варіант взяття шлюбу за кордоном, то я раджу звернути свою увагу на цю маленьку країну, населення якої дорівнює трохи більше півмільйона. У Боко Которській затоці існує маленький штучний острів, він побудований на уламках спеціально затоплених кораблів та укріплений камінням. Відповідь на питання “Чому саме там?” дає нам легенда: два брати, які були моряками, знайшли на щовбі посеред моря ікону Богоматері, вони забрали її та віддали до церкви. Але наступного ранку ікона знов опинилась у морі на тому ж місці. Зніяковілі брати знов забрали її, але історія повторилась. І на третій раз теж. Тому брати зрозуміли, що треба збудувати на цьому місці церкву. Протягом наступних 200 років укріплювали насип і лише потім звели на ньому церкву, яка стала притулком для усіх моряків Чорногорії. Вони приходили туди перед тим, як піти у далеке плавання, молились і просили Богоматір уберегти їх від хвороб та нещасть, а по поверненню дарували храму срібну пластину із зображенням пережитих ними у цих подорожах пригод: на одній видно, що чоловік переніс важку хворобу, на іншій - побачив чудеса світу. Усередині церкви дуже красиво: багато розписів та дуже великий вівтар. Цікаво, але щовбу зберегли. Треба зайти за вівтар, просунути руку у дірку вівтаря та нащупати рукою частину скелі і попросити у Богоматері щастя, здоров’я, кохання, дітей - кожному своє. Тільки попросити, а не загадати бажання. Кажуть, що зла людина не зможе просунутись між вівтарем та стіною, але ніхто з нашої екскурсійної групи не виявився таким грішним, щоб не зміг пройти.

Це місце вважається католицькою святинею, але насправді там проводять служби і православні. Я заговорила про це місце через те, що там можна домовитись про вінчання. І повірте мені, це місце справді казкове: навколо острова блакитна вода, навпроти - ще одне святе місце - острів монахів, куди не пускають туристів, маленька церква та особлива аура, яка наповнює ваше серце лише блаженним спокоєм. Після вінчання прийнято залишити у церкві щось з одягу нареченої, наприклад: букет, заколку, кульчики, резинку тощо. Ці мальенькі аксесуари вішають праворуч або ліворуч від вівтаря. Мені дуже сподобалось це місце, воно усамітнює вас в таїнстві єднання двох душ, і ти відчуваєш, що ваш союз закріплений віднині на небесах, які, здається, знаходяться прямо тут, на острові.

Ще немає схожих статтей.

(усього голосів: 4, оцінка: 4.25 з 5)

Якось не здогадалась я написати на своєму рідному блозі про мій пошук нових людей, які хотіли б писати про весілля. Я вже і вконтакті відписала, і друзів своїх мучаю, щоб порадили когось, а про найлегший спосіб чомусь забула.Наразу я перебуваю у пошуку нових людей, які вміють писати (журналісти або ті, хто відчувають за собою такий талант) та мислять просторо (тут складніше). Краще аби це були блоггери, які вже пишуть про весілля (можна ще й про моду, стиль), крім того мені потрібні київляни (аби ми могли познайомитись особисто та могли працювати разом надалі). Я не хочу писати прямо у блозі більш конкретно, для детальної інформації прошу написати мені приватно.

Отже, прошу відправляти мені котороткі message на мій e-mail: lisa@vesillya.com або можна прямо у коментах.

І щоб пост не здавався вибитим з контексту, я додам до нього кілька романтичних та цікавих фото:

Ще немає схожих статтей.

(усього голосів: 6, оцінка: 2.5 з 5)