Плетіння гільця
Якщо ви цікавились звичаями про весілля, чи просто уважно дивилися фільми, в яких зображувалися весілля в старовину, то напевно згадаєте гільце — вишнева гілочка чи соснове деревце, що прикрашене калиною, рутою, барвінком, позолоченими горіхами, маленькими свічками і барвистими стрічками і встромлене в хліб. Думаю, що так. Звичай цей належить Донеччині (чомусь так вказано в моєму джерелі, проте у гуцулів я теж бачила щось подібне, тільки зроблене зі звичайної гілочки сосни). Виготовляють його у суботу, а потім ставлять на кінець весільнього столу, де воно мало простояти протягом свята. По закінченню свята дружки розламували його по шматочкам гільця, що ще називають «дівуваннням». Гільце носило назву і «вільце», чи «Дивень», яке обгорталося тістом і випікалося в печі.
Воно випікається (або іншими словами прикрашається) у домі молодої на дівочий вечір (у регіонах України цей обряд носить різні назви - вечорниці, вінкоплетини, друщини). Наречена запрошувала до себе в гості своїх подруг та вони разом плели спочатку вінок, а згодом - гільце, проводжаючи майбутню дружину у новий дім та разом з тим у нове життя. Після самих вінкоплетин, під час яких плели вінок, приступали до самого гільця. Ялинка повинна мати непарну кількість гіллячок. Вирубували його лише хлопці, а дівчата супроводжували їх піснями:
В дорогу, буяри, в дорогу,
Та рубайте ялину здорову,
Та рубайте ялину-деревце
Молодій Марусі на гільце.
Гільце символізує дівочу красу, незайманість, вроду, молодість і означає прощання дівчини з дівочою свободою, з порою дівування. А сам звичай прикрашати гільце прийшло до нас з Німеччини, де прикрашали ялинку, як символ розквіту весняного дерева.
Приготування гільця мало релігійне обрамлення: хор дружок просив у Бога, святих, у батьків молодої та в усіх присутніх благословення розпочати вити гільце. Дівчата співали:
Ой у нас в селі нова новина:
Зацвіла в лузі калина.
не так у лузі, як на селі,
В молодої Марусі на столі.
Першими починали прикрашати гільце батьки молодої з верхівки, а слідом всі присутні у порядку віку та своятцтва. І увесь цей час хор співав ритуальні пісні про кохання молодої і молодого, про долю нареченої в новій рідні. Але також першими могли прикрашати молода та молодий, у різних регіонах по-різному, і співали такі пісні:
В долину, дівчата, в долину
По червону калину.
Червону калину ламати,
Молодій гілечко вбирати.
Ой, гільце, гільце,
Гільце-деревце
Бистрою рікою припливло,
В Марусі на столі зацвіло.
Часто під час такого обряду молода плакала разом зі своєю мамою, щоб “виплакати” все лихе, що може статись у майбутньому.
За час мого перебування в селі Шешори, (а це, як відомо, гуцульське село) я попитала місцевих про соснові деревця, що висіли у них на деревах і були обрамлені стрічками. Як виявилося, це означало, що в цьому домі протягом року було видано заміж доньку, тому після свята гільце вивішували на дерево. Крім того, ворота у двір теж прикрашалися гілками зі стрічками і не знімалися.
Читаємо далі:
(усього голосів: 4, оцінка: 3.5 з 5)
