Задовго до сватання відбувалися заручини — звичайно місяців за два-три. молода пара йшла до священника і домовлялися про шлюб. За 40 днів до шлюбу священник виголошував з амвона перші заповіді такого-то парубка і такої-то дівчини. Заповіді повторював тричі, щоб кожний, хто мав якісь претензії до майбутнього подружжя, міг виказати їх священникові. По перших заповідях у сім’ї нареченої проводли заручини за участю батьків і рідних обох — парубка і дівчини.
Часом батьки, виходячи з господарських розрахунків, заручали дітей ще в ранньому віці (так, було і в нас таке). Але найчастіше хлопець, умовившись з дівчиною, сповіщав про це своїх батьків і з рідним дядьком ішов у її сім’ю домовлятися. коли батьки дівчини згоджувалися на одруження, то домовлялися про час сватання. Якщо хлопець був з іншого села, батьки нареченої йшли на оглядини, щоб дізнатися, наскільки заможньо живе претендент у чоловіки їх доньки.